ТРОХИ́МЕНКО Карпо Демʼянович (25. 10. 1885, с. Сущани Київського пов. Київської губ., нині Обухівського р-ну Київської обл. — 01. 10. 1979, Київ) — живописець, мистецтво­знавець і педагог. Народний художник УРСР (1944). Державна премія України імені Т. Шевченка (1969). Урядові нагороди. Член Асоціації художників Червоної України (1926–31). На­вчався в Київському художньому училищі (1902–10, з пере­рвою; викладач І. Селезньов), Вищому художньому училищі при Ленін­градській АМ (нині Санкт-Петербург, 1910–16; викладач М. Самокиш). Працював викладачем Київської художньої школи (1926–33); Київського художнього ін­ституту (1933–74): від 1939 — професор кафедри живопису. Утверджував реалістичні традиції образотворчого мистецтва. Учасник всеукраїнських, всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1918. Персональна — у Києві (1968). Твори реалістичного спрямува­н­ня; у них зображено життя трудівників села, красу рідного краю. Значне місце у творчості від­ведено шевченкіані. Основні риси творчості Т. — монументально-узагальнене трактува­н­ня образу з яскраво вираженою національною тональністю й оптимістичним, жит­тєствердним колоритом. Полотна засвідчують академічний ви­шкіл художника в роз­вʼязан­ні сюжетно-композиційних та колористичних зав­дань; митець знаходить найхарактерніші узагальне­н­ня. У порт­ретній серії за реалістичною подібністю зображе­н­ня про­глядається характерна внутрішня наповненість з поетично-мажорним сприйня­т­тям дійсності. Наукові дослідже­н­ня стосуються питань теорії живопису, композиції та історії українського й російського образотворчого мистецтва. Серед учнів — В. Баринова-Кулеба, В. Мельниченко, Л. Щукіна.