Швидченко Василь Пилипович
ШВИ́ДЧЕНКО Василь Пилипович (03. 02. 1911, м-ко Ічня Борзнянського пов. Чернігівської губ., нині місто Прилуцького р-ну Чернігівської обл. — 24. 06. 2000, там само) — живописець, скульптор, педагог. Член НСХУ (1991). Закінчив Київський художній інститут (1941; майстерня Ф. Кричевського). 1945–72 працював учителем креслення та малювання в Ічнянській загальноосвітній школі № 1; керував дитячою студією образотворчого мистецтва при Будинку піонерів у рідному місті. Створював пейзажі Ічнянщини (Качанівка, Іржавець, Ічня, Тростянець, Безводівка), натюрморти, живописні та скульптурні портрети, погруддя. Для творів характерна достовірність зображення, чистота колориту. Учасник районних (від 1951), обласних (від 1969), всеукраїнських (від 1991) мистецьких виставок. Персональні — у Ічні, Чернігові (обидві — 1989). Деякі роботи митця зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка» (Чернігівська обл.), Ічнянському краєзнавчому музеї, Чернігівському художньому музеї. Про життя і творчість Ш. створено кінофільми «Повторивсь в учнях» (1975) та «Співець рідного краю» (1987; обидва — кіностудія «Сівач»). Серед учнів — П. Басанець.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Дуб Т. Шевченка в Качанівці» (1935), «Бугай Терен» (1940), «Другий яр за хутором Безводівка», «Племінниця поета Василя Чумака» (обидва — 1945), натюрморт «Яблука і квіти» (1950), «Плакучі верби» (1953), «Подвір’я художника» (1956), «Качанівка» (1959), «Хата І. Биковця» (1964), «Письменник А. Дрофань», натюрморт «Дари осені» (обидва — 1968), «Майорський став» (1977), «Автопортрет» (1978), «З вікна майстерні» (1982), «Портрет А. Штепи» (1984), «У Книшевому ярку», «Зимовий путівець» (обидва — 1986), «Троянди» (1987), натюрморт «Риби», «Двір художника» (обидва — 1988), «Зимова тиша» (1992); скульптура — погруддя: Т. Шевченка (1959), ветеранів війни і праці О. Литвиненка (1965) та Ф. Федченка (1968), героїв 2-ї світової війни О. Негоди (1967), І. Литвина (1975), М. Гарама (1976) та М. Шульженка (1990), Героя Соціалістичної Праці Г. Левченка (1979), письменника С. Маринчика (1986).
Рекомендована література
- Маринчик С. Повторився в учнях // Літературний Чернігів. 2006. № 1;
- Його ж. Співець рідного краю. Василь Швидченко. Ніжин, 2007.
Завантажити статтю
Людина 
