Басанець Петро Олексійович

БАСАНЕ́ЦЬ Петро Олексійович (23. 04. 1926, с. Бурімка Ічнян. р-ну Черніг. обл. — 16. 10. 2007, Київ, похов. у рідному селі) — живописець, графік, педагог. Батько Юрія та Олександри Басанців. Член НСХУ (1961). Народний художник УРСР (1990). Закін. Київський художній інститут (1958; майстерня К. Трохименка), де й викладає від 1961 (нині Нац. академія образотвор. мистецтва й архітектури): від 1981 — проф. Працював у галузі станк. живопису, станк. та книжк. графіки. Представник реалістич. напряму. Роботам притаманне поєднання громадян. пафосу з посиленою увагою до особистості героя, зокрема у творах, присвяч. гайдамац. рухові, 2-й світ. війні. Автор ілюстрацій до роману А. Хижняка «Данило Галицький» (К., 1951). У жанрі портрета створив низку психологічно переконливих образів. Учасник респ., всеукр. та закордон. (Німеччина, 1985) виставок. Персон. виставки в Ічні (1987), Чернігові (1988), Києві (1999, 2000, 2002), Прилуках (2002). Твори зберігаються у фондах Міністерства культури і мистецтв України та в НХМ.

Тв.: «Ходаки з Чернігівщини» (1958), «У рідному краї» (1964), триптих «Чернігівці — герої Жовтня» (1967), «Танкісти» (1970), «Наш клас» (1975), «9 травня» (1984), «Додому» (1985), «Свято на Черкаській землі» (1986), «Гонта під Уманню» (1991), «Роде мій великий, роде мій прекрасний» (1992–95), «Україна духовна» (1999); портрети: Г. Якутовича (1980), П. Тичини (1991), О. Гончара, О. Коломійця (обидва — 1993), Т. Шевченка (1994), М. Романишина, Л. Лук’яненка (обидва — 1999).

Літ.: Блюміна І. Світ Петра Басанця // Веч. Київ. 1986, 17 трав.; Глущенко В. Благословенна доля // Уряд. кур’єр. 2000, 14 листоп.

В. Ю. Могилевський

Основні твори

«Ходаки з Чернігівщини» (1958), «У рідному краї» (1964), триптих «Чернігівці – герої Жовтня» (1967), «Танкісти» (1970), «Наш клас» (1975), «9 травня» (1984), «Додому» (1985), «Свято на Черкаській землі» (1986), «Гонта під Уманню» (1991), «Роде мій великий, роде мій прекрасний» (1992–95), «Україна духовна» (1999); портрети: Г. Якутовича (1980), П. Тичини (1991), О. Гончара, О. Коломійця (обидва – 1993), Т. Шевченка (1994), М. Романишина, Л. Лук’яненка (обидва – 1999).