Севрюк Олександр Олександрович
СЕВРЮ́К Олександр Олександрович (04. 02. 1893, с. Росоша Липовецького пов. Київської губ., нині Вінницького р-ну Вінницької обл. — 27. 12. 1941, поблизу м. Франкфурт-на-Одері, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, дипломат, публіцист. Навчався у Луцькій гімназії (1902–11), Санкт-Петербурзькому технологічному інституті (1911–12). Належав до Української студентської громади. На формування політичних поглядів С. вплинула пропаганда українських соціал-демократів і особисте знайомство з діяльністю українських національно-культурних організацій Галичини (1912). Після Лютневої революції 1917 обраний членом УЦР від студентських організацій. Вступив до УПСР, став членом її ЦК. Від 29 січня 1918 — голова делегації УНР на мирних переговорах у м. Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь), підписав від імені України Брестський (Берестейський) мирний договір. У березні–квітні 1918 — посол УНР у Німеччині. На цій посаді припустився помилок, що призвели до зриву створення української автономії (коронного краю) на землях Західної України, що належали Австро-Угорщині. У лютому–липні 1919 — голова місії УНР з репатріації військовополонених в Італії; від кінця 1920 — на еміграції у Франції, від 1931 — у Німеччині. Займався комерційною діяльністю. Перейшов на радянофільські позиції, 1926 заснував у Парижі г. «Українські вісті», що дотримувалася зміновіхівської орієнтації. Написав спогади «Берестейський Мир 9–ІІ–1918 (Уривки зі споминів)» (Париж, 1927). У 1928 відвідав УСРР. Деякі представники української діаспори звинувачували С. у співробітництві з радянськими або німецькими спецслужбами. Загинув у залізничній катастрофі.
Додаткові відомості
- Державний архів
- ЦДАВО України. Ф. 4186, оп. 2, спр. 13.
Рекомендована література
- Дорошенко Д. Ще декілька слів про севрюкіаду // Український робітник. 1929, 14 жовт.;
- Борщак І. Неймовірний закид // Україна. [Париж], 1951. № 6;
- Веденєєв Д., Бурім Д. Дмитро Дорошенко і «справа Севрюка» // Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів Ін-ту укр. археографії та джерелознавства НАНУ. Т. 2. К., 1997.
Завантажити статтю
Людина 
