Шевченко Федір Павлович
ШЕВЧЕ́НКО Федір Павлович (11(24). 08. 1914, м-ко Дунаївці Ушицького пов. Подільської губ., нині місто Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 01. 11. 1995, Київ) — історик, архівіст, археограф. Доктор історичних наук (1964), професор (1968), член-кореспондент НАНУ (1969). Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (1984). Закінчив Московський історико-архівний інститут (1937), де й працював; 1940–41 — директор Чернівецького обласного державного архіву; 1942–43 — начальник науково-видавничого відділу Архівного управління НКВС Узбецької РСР (Ташкент); 1943–45 — завідувач однойменного відділу Архівного управління НКВС УРСР (Київ); водночас 1944–45 — завідувач кафедри архівознавства Київського університету імені Т. Шевченка; 1945–49 — заступник голови Комісії з історії Великої Вітчизняної війни АН УРСР; від 1949 (з перервою) — в Інституті історії України НАНУ: 1960–63 — завідувач відділу допоміжних історичних дисциплін, 1963–68 — завідувач відділу історіографії і джерелознавства, за сумісництвом 1964–67 — заступник директора, 1972–82 — старший науковий співробітник, 1982–87 — завідувач сектору історичної географії та картографії, 1987–95 — головний науковий співробітник. Головний редактор «Українського історичного журналу» (1957–72). У 1968 призначений директором Інституту археології АН УРСР (Київ), однак після безпідставних звинувачень у постанові ЦК КПУ від 5 вересня 1972 «Про наслідки перевірки заяв про неправильну поведінку директора Інституту археології АН УРСР тов. Шевченка Ф. П. та нездорову обстановку в колективі Інституту» у відході від класових інтернаціоналістських позицій в оцінці окремих історичних подій, проявах політичної незрілості, націоналістичних трактовках в оцінці окремих історичних положень був звільнений з посади. Наукові дослідження: історія України Середньовіччя та Нового часу, історія зарубіжних слов’янських країн; історіографія, джерелознавство, архівознавство, методологія історії. На будівлі Інституту історії України НАНУ встановлено меморіальну дошку Ш.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Історія Української РСР. Т. 1. К., 1953 (співавт.); Возз’єднання України з Росією. Москва, 1953; Історичне значення віковічної дружби українського та російського народів. К., 1954; Лук’ян Кобилиця: з історії антифеодальної боротьби селянства Буковини в першій половині ХІХ ст. К., 1958; Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині ХVIII ст. К., 1959; Документи Богдана Хмельницького (1648–1657). К., 1961; Роль Києва в міжслов’янських зв’язках у ХVII–ХVIII ст. К., 1963; Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну? // Український історичний журнал. 1966. № 11; Україна на початковому етапі Визвольної війни: міжнародний аспект. К., 1996.
Рекомендована література
- Боряк Г. В., Герасименко Н. А., Тодийчук О. В. Федор Павлович Шевченко: Библиография. К., 1989;
- Федір Павлович Шевченко: [Некролог] // Український історичний журнал. 1996. № 1;
- Апанович О. Федір Павлович Шевченко. Історик, архівіст, історіограф, джерелознавець, археограф, організатор науки, Людина: Спогади та історіогр. аналіз. К., 2000;
- «Істину встановлює суд історії»: Зб. на пошану Ф. Шевченка. Т. 1–2. К., 2004;
- Колесник І. І. Федір Шевченко: Інтелектуальна генеалогія українського радянського історика // Український історичний журнал. 2005. № 2.
Завантажити статтю
Людина 
