Шаврін Федір Володимирович

Є. П. Демченко

Шаврін Федір Володимирович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Шаврін Федір Володимирович
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 29 лют. 1881
Дата смерті:: 17 серп. 1915

ША́ВРІН Федір Володимирович (17(29). 02. 1881, с. Колок, нині Липецької обл., РФ — 17. 08. 1915, Київ) — живописець, графік. Брат В. Шавріна. Навчався в рисувальній школі М. Мурашка в Києві (1892—1900), Київському художньому училищі (1901—02; стипендіат дочки К. Ушинського — О. Суковкіної). Ілюстрував повісті М. Гоголя і казки О. Пушкіна (1892—1913). У 1899—1902 працював в артілі молодих художників для виконання оздоблювальних робіт у маєтках м. Гоща (нині с-ще Рівненського р-ну Рівненської обл.), с. Сунки (нині Черкаського р-ну Черкаської обл.), с. Чортория (нині Вижницького р-ну Чернівецької обл.) та ін., яку очолював М. Прахов. Восени 1902 перебував на військовій службі на Далекому Сході, але невдовзі повернувся, щоб полікувати ушкоджену ногу. Через напружену творчу працю та безпритульне голодне життя став пацієнтом Кирилівської лікарні в Києві з діагнозом «галюциноз» (1907—12); копіював давні фрески, а також розписи М. Врубеля в Кирилівській церкві. Під опікою рідного брата 1910—11 перебував у Санкт-Петербурзі, де відвідував вільні студії при АМ. Тоді ж зустрівся з меценатом О. Бурцевим, який придбав його акварелі на теми російського фольклору та згодом опублікував у чорно-білому варіанті, додавши біографію митця, у виданні «Мой журнал для немногих» (Санкт-Петербург, 1913, т. 3). Після повернення в Київ жив у родині видавця В. Кульженка. Брав участь майже у всіх виставках Обʼєднання художників-киян. Його твори репродукували в періодичних виданнях, а панно, що оздоблювали зали Школи друкарства і Художньо-ремісничої учбової майстерні на Всеросійський виставці в Києві (1913), згодом прикрашали залу павільйону Росії на Всесвітній виставці друкарської справи і графіки (Ляйпциґ, Німеччина, 1914). Від початку 1-ї світової війни був призваний до російської армії; через кілька місяців повернувся у звʼязку з погіршенням стану здоровʼя. Малюнки Ш., зроблені з натури під час перебування на фронті, експонували на виставці 1914 в Києві та Санкт-Петербурзі; вони були поширені видавництвом «Рассвет» як художні листівки (1914—15). Останні твори Ш. присвячені 900-річчю від дня смерті Володимира-Хрестителя (1915), зокрема «Кончина св. князя Владимира» (1915), а також 9 ілюстрацій до книги «Владимир Красно Солнышко» В. Завітневича (К., 1915). Помер від туберкульозу. Під час 7-ї виставки Обʼєднання художників-киян (грудень 1915) в окремій залі експонували його посмертну виставку. Надзвичайний природний талант митця-мислителя відзначали відомі критики Є. Кузьмін, Л. Баришников, Г. Лукомський. У радянський період імʼя Ш. було під забороною та майже забуте. Існувала помилкова думка, що нібито не було двох братів, а лише один із двома іменами, одне з яких отримав при хрещенні. Найбільше творів Ш. зберігається в Національному художньому музеї України, деякі — в Національному музеї «Київська картинна галерея», Національній бібліотеці України, Садибі на Кудрявці (усі — Київ), приватних зібраннях Києва, Москви, Санкт-Петербурга.

Додаткові відомості

Основні твори: малюнки — «За бандуру», «Ілля Муромець» (обидва — 1897); живопис — триптих «Тайна вечеря» (1900), «Княгиня Н. Яшвіль» (1901), «Гусляр і водяниця» (1904), «Спокуса людини» (1907), «Йоган Гутенберг», «Куточок Байкового кладовища», «Сім’я художника» (усі — 1912), «Жар-Птиця», «Облога Троїце-Сергієвої лаври», «Храм невідомому богу», «Страта стрільців (сновидіння)», «Стєнька Разін» (усі — 1913), «Мадонна», «Росія і слов’янство», «В окопах», «Випадковий Червоний Хрест» (усі — 1914), триптихи «Пісня» та «Пробудження весни» (обидва — 1915); ескізи панно — «Історія книгодрукування в Україні», «Цар Петро І робить відбиток гравюри в Сенатській друкарні», «Гутенберг підносить першу книжку Адольфу Нассауському», «Першодрукар Федоров підносить книжку Івану Грозному» (усі — 1912).