Чухліб Василь Васильович

ЧУХЛІ́Б Василь Васильович (псевдоніми: В. Чорноус, В. Чернігівець; 19. 07. 1941, с. Гнилуша Козелецького р-ну, нині Лебедiвка Чернігівського р-ну Чернiгівської обл. — 20. 11. 1997, Київ, похований у с. Соколівка Козелецького р-ну) — письмен­ник, журналіст. Батько Т. Чухліба. Член СПУ (1977). Премії імені Н. Забіли (1988), імені Лесі Українки (1996). Після війни сімʼя пере­їхала до с. Соколівка. Закiнчив Київський педагогічний iн­ститут (1966). Учителював та працював журналістом у м. Добропі­л­ля на Донеч­чині; 1968—76 — завідувач від­ділу сільського господарства та масової роботи обухівської ра­йон­ної газети «Зоря Жовтня»; 1978—96 — за­ступник головного редактора видавництва «Український письмен­ник» (Київ). Керував Літературною студією імені А. Малишка (м. Обухів Київської обл., 1970—85). Дебютував старшокласником добіркою віршів у ра­йон­ній газеті «Правда Остерщини», де він після закінче­н­ня школи працював робсількором. 1973 ви­ступив з оповіда­н­нями для дітей у журналі «Малятко», 1976 ви­йшла друком перша книжечка для дитячої аудиторії «Хто встає раніше» — від­тоді він не полишав писати для дітей. Ч. є одним із кращих творців новел, етюдів та мініатюр у прозі для дорослих свого часу; 1975 побачила світ перша його книга мініатюр «Червоні краплини вишень». Однак не менш ві­домим він став завдяки своїм оповіда­н­ням та казкам для дітей. Мова його творів жива, народна, барвиста та вишукана. Вона не пере­обтяжена не­зро­зумілою лексикою, запозиченими словами. Майстерне за­стосува­н­ня образних порівнянь, персоніфікацій, епітетів, метафор у по­єд­нан­ні з простонародними висловами створює особливий мовний колорит творів письмен­ника. Майже всi вони про рiдний придеснянський край, його людей i природу, вони вирізняються своєю щирiстю, емоційною й змiстовою наповненiстю, внутрiшнiм світом. 2023 у с. Ольшаниця Білоцерківського р-ну Київської обл. на його честь на­звано провулок.

Завантажити статтю