Тронько Петро Тимофійович
ТРОНЬКО́ Петро Тимофійович (29. 06(12. 07). 1915, с. Заброди, нині Богодухівського р-ну Харківської обл. — 12. 09. 2011, Київ) — історик, краєзнавець, громадський діяч. Доктор історичних наук (1968), професор (1994), академік НАНУ (1978). Герой України (2000). Заслужений діяч науки і техніки України (1990). Державна премія СРСР в галузі науки і техніки (1976). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Ордени князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2005), «За заслуги» 3-го ступеня (1995), Богдана Хмельницького 3-го (1997) і 2-го (1999) ступенів. Закінчив Богодухівські учительські курси (1932), Київський університет імені Т. Шевченка (1948). Працював на шахті; від 1932 учителював; від 1937 — на комсомольській роботі: 1939–41 — 1-й секретар Станіславського обкому (депутат Народних зборів Західної України), 1943–46 — 1-й секретар Київського обкому і міськкому, 1946–47 — другий секретар ЦК ЛКСМУ; від 1951 — на партійній роботі: 1960–61 — завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ; 1961–78 — заступник Голови РМ УРСР (опікувався питаннями культури, науки, освіти, охорони здоров’я). 1965 очолював делегацію УРСР на 20-й сесії Генеральної асамблеї ООН. Був заступником голови Всесоюзного оргкомітету з підготовки та відзначення 100-річчя з дня смерті та 150-річчя від дня народження Т. Шевченка, очолював оргкомітети з відзначення ювілеїв Г. Сковороди, Лесі Українки, І. Франка, Л. Мартовича та ін. 1978–79 — віце-президент АН УРСР; від 1979 — в Інституті історії України НАНУ: завідувач відділу історико-краєзнавчих досліджень, 1988–93 — радник при дирекції інституту, керівник проблемної групи з розробки питань теорії і практики історичного краєзнавства, 1993–2011 — завідувач відділу регіональних проблем історії України; водночас від 1992 — директор Інституту української книги НБУВ (обидва — Київ). Був головою Головної редколегії багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР» та науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією». Наукові дослідження: Україна у 2-й світовій війні; історія культури і духовності. Один із фундаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, голова правління (1967–88) Всеукраїнської спілки краєзнавців (1990–2011), Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара (1996–2011). Ініціював і брав безпосередню участь у створенні Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові (Київ), Національного заповідника «Хортиця» (Запоріжжя), відтворення історико-архітектурних пам’яток: Золотих воріт, ансамблю Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври. 2012 засновано благодійну організацію «Фундація Героя України, академіка П. Тронька», 2013 — щорічну загальноукраїнську Премію імені Т. Національної спілки краєзнавців України. Його ім’ям названо Центр краєзнавства Харківського університету і вулиці у Києві та Харкові, на будівлях Богодухівського ліцею № 3, Музею історії запорозького козацтва Національного заповідника «Хортиця», Харківського університету встановлено меморіальні дошки. У Національному музеї народної архітектури та побуту України 2016 відкрито будинок-музей Т.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Безсмертя юних: з історії боротьби комсомольського підпілля України в роки Великої Вітчизняної війни. К., 1957; В боях за Вітчизну (1940–1945 рр.). К., 1959; Подвиг твоих отцов. Москва, 1970; Культура — всенародне надбання. К., 1977; Летопись дружбы и братства: из опыта создания «Истории городов и сел Украинской ССР» в 26 т. К., 1981; Історико-культурні цінності і сучасність. К., 1988; Краєзнавство у відродженні духовності та культури: досвід, проблеми, перспективи. К., 1994; Навічно в пам’яті народній: з історії боротьби молоді України проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. К., 1995; Історичне краєзнавство: крок в нове тисячоліття. К., 2000; Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень. К., 2001; Українське краєзнавство в ХХ столітті: до 75-річчя Всеукраїнської спілки краєзнавців. К., 2002; «Було це так…»: до 70-річчя Народних зборів Західної України: Спогади депутата. К., 2009; Національна спілка краєзнавців України: Сторінки історії. К., 2010.
Рекомендована література
- Петр Тимофеевич Тронько: Биобиблиогр. указ. К., 1986;
- З любов’ю до України: на пошану академіка НАН України Петра Тимофійовича Тронька. К., 1995;
- Петро Тимофійович Тронько: Бібліографія вчених України. К., 2000;
- Ситник А. Петро Тронько: на сторожі культурної спадщини // Пам’ятки України. 2011. № 5–6;
- Кривошея Г. М., Семилєтка Г. П., Скляренко Є. М. Петро Тимофійович Тронько. К., 2012;
- Петро Тронько — історик, краєзнавець: Каталог видань до 100-річчя від дня народж. К., 2016;
- Академік Петро Тронько — видатний оборонець національної спадщини. К., 2021.
Завантажити статтю
Людина 
