Санцевич Анатолій Васильович
САНЦЕ́ВИЧ Анатолій Васильович (23. 06. 1924, с. Кострома Крюківського р-ну Полтавської губ., нині у межах м. Кременчук Полтавської обл. — 15. 03. 1996, Київ) — історик, історіограф, джерелознавець. Доктор історичних наук (1969), професор (1982). Премія імені Д. Мануїльського АН УРСР (1984). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1952). Від 1955 працював у НДІ педагогіки УРСР; від 1961 — в Інституті історії України НАНУ (обидва — Київ): 1979–83 — заступник директора, водночас 1981–90 — завідувач відділу джерелознавства і допоміжних історичних дисциплін, від 1990 — провідний науковий співробітник-консультант. Наукові дослідження: історіографія, джерело-, бібліографознавство.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Проблеми історії України післявоєнного періоду в радянській історіографії. 1967; Джерелознавство з історії Української РСР післявоєнного періоду (1945–70). 1972; Джерелознавство з історії України (1917–1941). 1981; Методика исторического исследования. 1984; Українська радянська історіографія (1945–1982). 1984; Видатний історик України М. Є. Слабченко. 1993; М. І. Яворський: Нарис життя та творчості. 1995 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Анатолій Санцевич: Мат. до біографії. 1996;
- Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Ч. 3 (пам’яті відомого вченого-історика д. і. н., проф. А. В. Санцевича). 1999 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
