Швець Василь Степанович
ШВЕЦЬ Василь Степанович (17. 01. 1918, с. Іванків Переяславського пов. Полтавської губ., нині Бориспільського р-ну Київської обл. — 22. 02. 1993, Київ) — письменник, перекладач. Член СПУ (1944). Премії імені В. Сосюри (1982), імені П. Тичини (1988). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський педагогічний інститут (1941). У повоєнні роки — на творчій роботі. Друкувати вірші почав 1937. Дебютував збіркою поезій «Добрий ранок, Україно!» (Х., 1945), що вийшла за редакцією П. Тичини. Ш. — поет багатогранний. Основу творчості складає тема війни. Його фронтова лірика — це майже документальна точність, поезія сповнена напруженості й водночас глибини почуттів. У драматичних поемах «Весілля на війні» (1959), «Ланцюг!» (1974) відтворено складні долі й характери захисників України. Героїзм фронтового покоління українських письменників розкриває повість у новелах «Листи в окопи» (1985). Він створював також поезію, в якій зі всією щирістю передавав найніжніші почуття любові до матері, до рідної землі, до коханої; присутня і пейзажна лірика. Значна кількість доробку пов’язана з його рідним селом, Бориспільщиною, з людьми, з якими його зводила доля. Поетична творчість Ш. характеризується багатством мовностилістичних засобів, національною самобутністю і психологізмом, природністю народнопісенних та фольклорних мотивів. Для дітей видав збірку віршів «Гостинці» (К., 1968; 1978), які навчають спостережливості, кмітливості, уважності й доброті. Окремі твори Ш. перекладені російською, білоруською, угорською, чеською мовами. Його поезії поклав на музику чеський композитор Ф. Шауер. Виступав також у галузі художнього перекладу з російської, румунської, молдавської, болгарської, татарської, казахської, азербайджанської, таджицької, киргизької, грузинської, вірменської, литовської, латиської, білоруської, чеської, німецької, польської, чуваської, іспанської мов. В Іванкові створено музей Ш., в Українському коледжі імені В. Сухомлинського (Київ) — історико-літературну світлицю «Тайнопис», на будинку на вул. М. Коцюбинського, № 2 у Києві, де мешкав письменник, встановлено меморіальну дошку.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Лірика. 1949; Схід сонця. 1950; Вірні друзі. 1952; Повінь. 1953; Гірські потоки. 1955; Веселка. 1956; Вибране. 1957; Неспокійне літо. 1959; Зелена рута. 1960; Багнет — у землю! 1960; Кроки і роки. 1962; Двобій. 1965; Оксамитівка. 1966; Живе намисто. 1971; Віднайдений зошит. 1975; Твори: У 2 т. 1978; Сподівання. 1984; Вибрані твори: У 2 т. 1987; Тайнопис. 1995 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Зуб І. Пісня починалася в поході // Швець В. Оксамитівка. К., 1966;
- Нагнибіда М. Правда пережитого // Швець В. Твори. Т. 1. К., 1978;
- Базилевський В. Пора літозбору // Швець В. Вибрані твори. Т. 1. К., 1987;
- Єршов В. Ліричний літопис суспільства // Вітчизна. 1990. № 5;
- Ткачук М., Ткачук А. Маловідомий вірш Василя Швеця // Літературна Україна. 2016, 31 берез.;
- Казько Т. Людиною освітлюється час: до 100-річчя з дня народження Василя Степановича Швеця // Українська мова та література. 2017. № 23/24.
Завантажити статтю
Людина 
