Антонюк Володимир Корнійович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Антонюк Володимир Корнійович
Діяльність:: скульптор
Дата народження:: 18 лип. 1947

АНТОНЮ́К Володимир Корнійович (18. 07. 1947, м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл.) — скульптор, майстер художнього оброблення металу. Закінчив Київський автомобільно-дорожній інститут (1969), художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту (1975), де відтоді викладав графіку (до 1978). Від 1969 — директор художньої школи в Кам’янці-Подільському; брав активну участь у відновленні навчального закладу. Виконував ілюстрації до поетичних збірок різних поетів у видавництві «Маяк» (Одеса). 1978 повернувся до рідного міста у зв’язку із створенням Державного історико-архітектурного заповідника. Був директором і художником творчо-виробничого об’єднання «Мальва»; художником Художнього фонду України (1982–90). Автор і виконавець проєкту пам’ятника «Жертвам репресій» та ескізу головного призу 1-го Республіканського конкурсу української пісні імені В. Івасюка; афіш (зокрема до вистав Чернівецького драматичного театру) і запрошень на концерти; плакатів, листівок, сувенірів на тему збереження культурної спадщини; композицій у кераміці для оформлення інтер’єрів у кафе «Під брамою», магазинах, приміщенні «Нової пошти» тощо; низки екслібрисів для організацій та приватних осіб. Створював та реалізовував проєкти монументально-декоративних робіт в інтер’єрах та екстер’єрах громадських споруд Хмельницької та Чернівецької областей (мозаїка, рельєф, розпис); здійснював реставраційні роботи; досліджував подільську кераміку. Учасник обласних, всеукраїнських та всесоюзних мистецьких виставок з графічними творами та роботами в техніці сивої (димленої) кераміки (серію «Подільське весілля» закупило Міністерство культури України). Персональні — у Кам’янці-Подільському, Одесі, Києві. 1991–98 мешкав в Естонії, де працював викладачем образотворчого мистецтва у м. Йихві (1991–93). Як дизайнер фірми «VIRU» здійснював проєкти в Санкт-Петербурзі, Києві, м. Лангепас, м. Кагалим (обидва — РФ). Служив у Канадійській християнській місії, що матеріально підтримувала людей в Україні, країнах Балтії, Білорусі, Молдові, РФ. Делегат від Естонії на 1-му Всесвітньому конгресі українців у Києві (1992). У 1998 переїхав у м. Сіетл (шт. Вашинґтон), де виконував реставраційні роботи з живопису й скульптури для «PELAYO ANTIK». 1999 відкрив власну компанію «Volodko Architektural Metals». Від 2000 — у м. Шарлотт (шт. Північна Кароліна; обидва — США); активно працює в галузі художнього оброблення металу; захоплюється парковою скульптурою.