Поліс
Визначення і загальна характеристика
ПО́ЛІС (давньогрецьке πόλις) — полісемантичний термін, яким позначають форму організації давньогрецького суспільства. П. почав формуватися у 2-й половині 8 ст. до н. е., зі змінами проіснував до македонських завоювань. Термін «П.» використовують на позначення міста — політичного, економічного, культурного та релігійного центра, а також громадянської общини, що складалася із громадян — власників землі на хорі та будинку в місті. П. охоплював систему державотворення, зазвичай зберігав політичну автономію. П.-держава, крім столиці, міг мати у своєму складі й інші П.-міста, що виконували близькі функції, проте не мали столичного статусу. Статус автономного чи політично залежного П. визначали різні чинники, серед яких — наявність власного грошового господарства; лапідарних написів зі згадкою полісних інститутів влади або державних чиновників; загальногрецьких релігійно-культурних заходів (свят або спортивних змагань); будівництво громадських споруд, що належать до категорії політичної архітектури (еклесіастерій, булевтерій, театрів). Для колоніальних П., заснованих у Північному Причорномор’ї, статус П. як автономної держави визначається ще й наявністю навколо нього хори — внутрішньої території для її розвитку, будівництва позаміських святилищ, ведення сільського господарства.
Рекомендована література
Завантажити статтю
