Полтавська Юлія Віталіївна
ПОЛТА́ВСЬКА Юлія Віталіївна (19. 03. 1961, Київ) — мистецтвознавиця. Дочка В. Полтавського. Премія імені І. Нечуя-Левицького (2021). Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві (2009; викладачі В. Джулай, В. Могилевський, Л. Міляєва, Г. Заварова), аспірантуру при ній (2018–22). Працювала реставратором в реставраційних майстернях Дирекції виставок СХ УРСР (1978–89) та Музею видатних діячів української культури (1990–97; обидві — Київ); від 2002 — у Київській академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну: начальник редакційно-видавничого відділу (2006–15), помічник ректора з творчих і організаційних питань (2015–22); від 2023 — науковий співробітник Національної академії мистецтв України. Авторка навчальних програм, методичних розробок, а також низки публікацій у фахових журналах, каталогах, альбомах, зокрема В. Слєпченка (2007), В. Малиновського (2009), П. Печорного (2015), О. Полтавець-Гуйди (2021), родини художників Чернікових-Согоян (2023), «Кераміка. Пошуки» П. Печорного (2021). Головний редактор г. «Мистець» (2006–22).
Додаткові відомості
- Основні праці
- «Свою Україну любіть…» (Персональна виставка Миколи Стратілата) // АНТ. 2006. № 16–18; Ліричний живопис Оксани Полтавець-Гуйди // Там само. 2007–08. № 19–21; Творчість Лампек // Образотворче мистецтво. 2007. № 2; Живопис Олександра Ворони // Там само. 2008. № 2; Традиції, що мають жити // Українська культура. 2008. № 1; Жіноча тайна вечеря // Артанія. 2010. № 2; Творчість Василя Копайгоренка // Новий шлях. 2011. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
