Попель Тадеуш

ПО́ПЕЛЬ Тадеуш (11. 02. 1861, м. Щецин, нині Лодзинського воєводства, Польща — 22. 02. 1913, м. Краків, Польща) — живописець. Брат А. Попеля. Бронзова медаль на Всесвітніх ви­ставках у Парижі (1889, «Мойсей на горі Синай»), золота — у м. Чикаґо (шт. Іл­лінойс, США, 1893, «Після бурі»). На­вчався в Краківській школі образотворчого мистецтва (1876—84; викладач Я. Матейко), в ательє Г. Макарта у Відні (1885), Мюнхенській АМ (Німеч­чина, 1885—87; викладачі К. Пілоті, А. Вагнер). Працював у Львові (1890—1903), Чернівцях (1897), Італії (1898—99), Києві (1900; зна­йомився з іконописом і фресками), від 1904 — Кракові. Створював у стилістиці академізму, необароко та реалізму фігурні сцени, порт­рети, краєвиди, виконував панно, стін­ні роз­писи, панорами, проєктував мозаїки та вітражі. Особливо цінував творчість Г. Макарта і Дж.-Б. Тьєполо. Брав участь у мистецьких ви­ставках, зокрема у Львові (1890—91, 1894—95, 1897, 1903, 1907—11), Чернівцях (1896), Тернополі (1902, 1912). У 1882—90 у його полотнах домінували багатофігурні композиції на біблійні та єврейські сюжети («На руїнах Єрусалима», 1882; «Захопле­н­ня євреїв у вавилонський полон»; «Молитва євреїв при місячному світлі», обидва — 1885; «Радість Тори», 1889; «Пурім», близько 1890). Твори вирізняються правдиво пере­даними деталями, що митець запамʼятав з дитинства, проведеного в м. Броди (нині Львівської обл.). Звертався до історичної тематики («Вʼїзд короля Яна Собеського до Львова після пере­моги у битві під Хотином», близько 1885), створював порт­рети (серія порт­ретів професорів і ректорів Львівської політехніки, 1903—05, а також архітектора Т. Тальовського і брата — А. Попеля). Від 1893 більше звертався до монументального живопису. 1894 виконав велике алегоричне панно «Ремісництво і Рільництво під піклува­н­ням Промисловості» у тимпані Палацу промисловості на Загальній кра­йовій ви­ставці у Львові. Для тієї ж ви­ставки 1894 намалював разом з Л. Бол­лером пейзаж і фігури селян у Рацлавицькій панорамі авторства В. Кос­сака та Я. Стики (нині у м. Вроцлав, Польща). З остан­нім спів­працював у Львові при виконан­ні панорам «Голгофа» (1896, м. Ґлендейл, шт. Каліфорнія, США) і «Транс­ильванська панорама» (або «Битва під Сібіу», 1897, збережена у фрагментах). Створив діорами «Татарські полонянки» (1896, не збережена), «Битва під Грюнвальдом» (1910, Львівський історичний музей; обидві — спільно із З. Роз­вадовським), «Голгофа» у львівському костелі бернардинів (1909—10, нині у краківському). 1896—1905 багато за­ймався монументальним живописом для львівських храмів і громадських споруд. Близько 1896 виконав роз­пис склепі­н­ня з алегоричною сценою «Юстиція» у Палаці справедливості (нині один з корпусів Національного університету «Львівська політехніка», вул. Князя Романа, № 1—3). 1898 у костелі кларисок (нині Музей І.-Г. Пінзеля) від­ре­ставрував рокайльні фрески С. Строїнського й доповнив їх трьома новими композиціями — «Вʼїзд Яна Собеського до Відня», «Присяга Яна Казимира у Львівській катедрі», «Оборона львівського бернардинського монастиря». 1899—1900 виконав декоративне панно у пасажі Міколяша (не збережені) й у Міському театрі у Львові (нині Національний театр опери і балету імені С. Крушельницької): у вестибюлі — алегорії Весни, Літа, Осені, Зими і Скульптури, у глядацькій залі на плафоні — Правди й Невин­ності. 1900 завершив великий іконостас у Преображенській церкві. Створив фрески «Св. сімейство» у головному вівтарі та зображе­н­ня євангелистів на склепін­ні центрального нефу в костелі реформатів (1907—09, не збережені); роз­писи в каплиці Богоматері Роз­ради в костелі єзуїтів (1905; крім образів Богоматері й ангелів, митець реалістично зобразив львівʼян середини 17 ст. і короля Яна Казимира) та в каплиці св. Станіслава при катедрі в м. Падуя (Італія, 1899), стінопис у катедрі в м. Пере­мишль (1901—03) й костелі бернардинів у м. Дукля (нині Під­карпатського воєводства, 1900—02; обидва — Польща). В остан­ньому періоді творчості П. прагнув по­єд­нати елементи академізму, необароко й мистецтва англійських прерафаелітів із стилем модерн, про що свідчили його роботи в костелі фрацисканців у Кракові: фрески зі сценами життя св. Франциска в люнетах склепі­н­ня (1904), вітражі у головному нефі (1905—07), а особливо мозаїка «Стигматизація св. Франциска Ас­сізького» на зовнішній стіні абсиди (1910). Олійні полотна П. зберігаються у Львівській галереї мистецтв («Єрусалимські жінки» (або «Хресна дорога»), 1891; «Рабині над Босфором», близько 1897).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю