ХВОРОСТЕ́ЦЬКИЙ Іван Федорович (06(18). 04. 1888, с. Юридика, нині у складі м. Почаїв Кременецького р-ну Тернопільської обл. — 19. 11. 1958, м. Почаїв) — живописець. Член СХУ (1949). На­вчався в іконописній школі Почаївської лаври (викладач А. Лазарчук). Закінчив Київське художнє училище (1915; викладачі О. Мурашко, Ф. Кричевський), Київський художній ін­ститут (1928), де від 1935 працював асистентом, від 1940 — доцентом. Водночас викладав у Київському художньому технікумі (1929–34), Київському інженерно-будівельному ін­ституті (1932–36) та в ін. на­вчальних закладах, учителював; від 1936 керував студією образотворчого мистецтва в Палаці піонерів у Києві. Майстер ліричного пейзажу, автор жанрових картин. Твори вирізняються стриманим, але глибоким і виразним колоритом, без­доган­ним смаком. Брав участь у роз­писах церкви у с. Пустовіти (нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл.), собору в Білій Церкві (Київська обл.). Іконописні роботи Х. знищені радянською владою; більшість його творів згоріло під час 2-ї світової війни. 1943 повернувся в Почаїв. Від 1952 створював роботи натхнен­но, але з по­спіхом, що від­образилося в етюдності творчої манери. Учасник всеукраїнських, всесоюзних, між­народних мистецьких ви­ставок від 1927, зокрема у Венеції (Італія, 1928), де його картину «Пралі» від­значено як кращу роботу. Персональні — у Києві (1937, 1948, 1954, 1957, 1959, 1973), Львові (1955), Тернополі (1955, 1963, 2003), Кременці (1955–56, 1969), Почаєві (1957, 1978), Херсоні (1976), Москві (1978). Деякі його твори зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Тернопільському художньому та крає­знавчому музеях, Кременецькому крає­знавчому музеї. 1968 на родин­ному будинку художника встановлено меморіальну дошку; 1989 створено художньо-меморіальний музей Х. у Почаєві.