Романюк Людмила Григорівна
РОМАНЮ́К Людмила Григорівна (01. 01. 1938, с. Іванівка Нововоронцовського, нині Бериславського р-ну Херсонської обл.) — письменниця, журналістка. Членкиня НСПУ (1983), НСЖУ (1968). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (1998). Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1960). Працювала редактором Івано-Франківського обласного книжково-газетного видавництва, літпрацівником редакції газети «Прикарпатська правда», старшим редактором прес-бюро Радіотелеграфного агентства України; від 1967 — у редакції журналу «Радянська жінка» («Жінка»): від 1971 — відповідальний секретар, згодом — редактор відділу літератури; від 2001 — заступник головного редактора журналу «Губернатор». У повістях, оповіданнях, публіцистичних творах Р. розкриває багатобарвний світ сучасної жінки з її здобутками і втратами, захищає нетлінні людські цінності — сім’ю, материнство, вірність, милосердя, обов’язок, утверджує у своїх героях кращі національні та громадянські риси характеру, поведінки й світобачення українців. Провідна тема творчого доробку 2000-х рр. — заглиблення у соціальні процеси, оборона демократичних принципів життя в Україні, питання довіри народу до влади. Окремі твори друкували в перекладі у зарубіжній періодиці.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Мати чекає листів. Ів.-Ф., 1962; Хлопчик з весняного міста. К., 1975; Іванове поле. К., 1978; Вітер з Лелечого Яру. К., 1983; Дивовижні пригоди Гуглика. К., 1984; Коротка відпустка у травні. К., 1986; Вічна прекрасна загадка. К., 1987; Зелений узгірок над трасою. К., 1988.
Рекомендована література
- Білий берег: українська проза Херсонщини кінця ХХ — початку ХХІ ст. Хн., 2009.