Самофалов В’ячеслав Михайлович

Визначення і загальна характеристика

САМОФА́ЛОВ В’ячеслав Михайлович (07. 02. 1963, м. Курськ, РФ) — баяніст, диригент, композитор, педагог. Племінник М. Самофалова. Професор (2014). Народний артист України (2012). Лауреат Всеукраїнського конкурсу музикантів-виконавців (Рівне, 1988, 3-я премія), міжнародного конкурсу «Citta di Castelfidardo» (1-а премія), дипломант міжнародного конкурсу «Astor Piazzolla» (обидва — Італія, 1999), «Coupe Mondiale» (Данія, 2002). Закінчив Київську консерваторію (згодом Національна музична академія України; 1989; кл. баяна М. Різоля; 2009; кл. оперно-симфонічного диригування В. Гнєдаша). 1987 проходив стажування у Вищій музичній школі «Felix Mendelssohn Bartholdy» (м. Ляйпциґ, Німеччина). Від 1990 — соліст-інструменталіст Національної філармонії України (Київ), за сумісництвом 1993–2002 — артист Квартету баяністів цієї філармонії (партія 2-го баяна). Водночас 1995–2019 — концертмейстер, 2005–13 –доцент, від 2014 — професор кафедри фольклору, народно-пісенного та хорового мистецтва Київського університету культури і мистецтв; від 2023 — професор кафедри оперно-симфонічного диригування Національної музичної академії України (Київ). Виконавському мистецтву С. притаманне прискіпливе ставлення до творів класичних і сучасних авторів. Артист володіє особливою манерою і філософським трактуванням світової та вітчизняної музичної спадщини. Професійним кредо С. завжди є прагнення до вершин виконавської майстерності. Йому притаманні тонке відчуття ансамблю, досконала техніка, невпинний творчий пошук нових стилів та художніх засобів виразності. Програми за власним аранжуванням «П’яццолла і танго», «Від Баха до Ґальяно», «Мальовнича Україна», «Від Березовського до Скорика» знайшли широке визнання у слухачів. Співпрацює з артистами Національної філармонії України. Має низку аудіозаписів. Гастролював у Білорусі, Польщі, Угорщині, Німеччині, Франції, Італії, Швейцарії, Нідерландах, Данії, Швеції, Перу, Колумбії, Сальвадорі, Еквадорі, Коста-Риці, Панамі. С. належать численні авторські твори, серед яких інструментальні: сюїти «Листи мого дитинства» (1991), «Поліфонічний зошит» (1992), «Каприс-сюїта» (1996), «Мальовнича Україна» (2007); музика до казок Р. Кіплінґа (2005); твори для симфонічного оркестру — «Колумбійський карнавал» (1993), сюїта «Музика старовинного маєтку» (2012); хорові твори — «Аве Марія» (2012, для солістів, хору, оркестру та органа), чотири Слов’янські концерти для мішаного хору циклу «Пори року» на вірші Л. Прутика (2014), кантата «Історія солдата» на вірші Г. Рождественського, Ю. Бережко-Камінської, С. Орлова, П. Мельника (2018); вокальний цикл «Поет і смерть» на вірші Ф. Ґарсіа Лорки, Ж. Брассанса, М. Жаровіна, В. Симоненка (2020); дитяча опера-казка «Краща пісня Лісової країни» (2018, лібрето Ю. Бережко-Камінської), опера-балет «Пори року України» (2022, лібрето Л. Прутика). Автор понад 300 обробок, аранжувань для різних складів хорів, ансамблів, оркестрів; хрестоматії «Ансамблі з баяном (акордеоном)» (В., 2007, ч. 1–4; 2010, ч. 5–6), «Грає В’ячеслав Самофалов. П’єси для готово-виборного баяна» (В., 2010), а також низки наукових статей, методичних розробок. Серед учнів — лауреати українських та міжнародних конкурсів, заслужені артисти України.

Завантажити статтю