Сараджев Арташес Хоренович

САРА́ДЖЕВ Арташес Хоренович (02. 12. 1898, м. Ахалцихе, нині краю Самухе-Джавахет­ті, Грузія — 10. 03. 1937, Москва) — партійний діяч. 1910—15 на­вчався у класичній гімназії у рідному місті, від 1915 за­ймався приватною викладацькою практикою. Від 1917 — член РСДРП(б). 1919 вступив до Бакинського університету. У листопаді 1920 заарештований за більшовицьку діяльність, у березні 1921 звільнений. Зі встановле­н­ням у Грузії радянської влади працював секретарем, завідувачем агітаційного від­ділу Ахалцихинського повітового парткому. Від 1922 — завідувач істпарту ЦК КП Азербайджану; водночас — директор Музею революції в Баку. Закінчив філософський від­діл Ін­ституту червоної професури у Москві (1930). Від­тоді — завідувач кафедри філософії Московського історико-філософського ін­ституту; 1933—34 — вчений секретар Ін­ституту філософії АН СРСР (Москва); від 1934 — директор Ін­ституту філософії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських ін­ститутів (ВУАМЛІН) у Харкові. Входив до складу редколегії друкованого органу ВУАМЛІН журналу «Под марксистско-ленинским знаменем» (1934—36). З реорганізацією ВУАМЛІН 1936 при­значений директором Ін­ституту історії України АН УСРР (Київ). 27 грудня 1936 заарештований як «активний учасник правотроцькістської терористичної організації», 10 березня 1937 трійка Військової колегії Верховного суду СРСР винесла йому смертний вирок з конфіскацією особистого майна. Реабілітований 1955.

Завантажити статтю