«UKRAINISCHE NACHRICHTEN» — тижневик, орган Союзу визволе­н­ня України. Друкували від 16 вересня 1914 до 12 січня 1917 у Відні німецькою мовою. Видавці та від­повід­альні редактори — О. Бачинський (1914–15), В. Біберович (1915–16), М. Троцький (1916–17). Текс­ти німецькою мовою пере­кладав секретар Президії Союзу визволе­н­ня України В. Козловський. Наклад газети зріс від 1000–1500 до 3500 примірників. Мета редакції — активно пропагуючи українське пита­н­ня, пред­ставляти інтереси України у Європі та світі. Тижневик надсилали до редакцій впливових газет в Австро-Угорщині, Німеч­чині, Італії, на Балканах, Швейцарії, Норвегії, Швеції, Данії, Нідерландах, США, а також вченим, політикам та ін. ві­домим діячам цих країн. Це сприяло досягнен­ню по­ставленої мети, про що свідчили перед­руки кореспонденцій з «U. N.» у числен­них європейських журналах, а також ціла низка дописів від ві­домих учених і політиків до редакції ви­да­н­ня. З метою викри­т­тя деспотизму російського царизму та пропагува­н­ня українського пита­н­ня в країнах Антанти в газеті вміщували стат­ті су­спільно-політичної, крає­знавчої, літературно-критичної та наукової тематики авторства М. Ганкевича, М. Меленевського, В. Калиновича, П. Карманського, В. Старосольського, Л. Цегельського, а також політичних діячів і науковців Центральної і Західної Європи — Р. Ойкена, А. Пенка, П. Рорбаха, М. Фрідріхсена, Р. Штюбе, І. Шишманова та ін. Літературний сегмент часопису провадив О. Грицай. Основні рубрики: «Політичні новини і коментарі», «Книжкові надходже­н­ня», «Нові книги у видавництві Союзу визволе­н­ня України». Редакція по­стійно моніторила най­впливовіші ав­стрійські, польські та російські періодичні ви­да­н­ня, на основі матеріалів яких створювався цілісний образ тогочасного світу, а перед­усім — політичного життя світового су­спільства, що озвучувалося провід­ними громадсько-політичними діячами різних держав. В остан­ньому числі газети (№ 100) вона пояснила припине­н­ня діяльності неможливістю виконувати по­ставлені зав­да­н­ня в умовах потрійної цензури й конфіскацій: за рідким винятком часопис виходив без цензурних «білих плям», іноді вони за­ймали більшу частину площі ви­да­н­ня.