Томсон Олександр Іванович

Визначення і загальна характеристика

ТО́МСОН Олександр Іванович (22. 05(03. 06). 1860, передмістя м. Дерпт Ліфляндської губ., нині Тарту, Естонія — 27. 11. 1935, Одеса) — мовознавець. Брат Германа, батько Марії Томсонів. Доктор порівняльного мовознавства (1890), член-кореспондент РАН (1910). Закінчив індоіранське відділення факультету східних мов Санкт-Петербурзького університету (1882), де й працював лаборантом до захисту магістерської дисертації «Лингвистические исследования» (1886). Учень і послідовник П. Фортунатова. 1886–97 — приват-доцент Московського університету. Від 1897 — екстраординарний, від 1899 — ординарний професор, завідувач кафедри (до 1932) порівняльного мовознавства і санскриту Одеського університету, де організував (1902) перший в Російській імперії кабінет експериментальної фонетики (особливу увагу приділяв акустиці). Досліджував синхронічну та діахронічну фонетику. У галузі української фонетики аналізував процеси переходу е та о в і, виділяючи тут і стадію дифтонгізації; ствердіння губних; генезис твердості приголосних перед е, й. Заперечував фонологічну теорію і поняття фонеми. Українській фонетиці присвятив низку розвідок, однією з найвагоміших серед яких є стаття «Die Erweichung und Erhärtung der Labiale im Ukrainischen» («Пом’якшення и піднесення твердості лабіальних звуків в українській мові»). Розробляв проблеми походження слов’янських мов; смислового наповнення та функціонування відмінків, зокрема родового й знахідного. Наукові праці із загального та порівняльного мовознавства, санскриту, вірменської мови (один із зачинателів її наукового вивчення), історичної фонетики, орфографії. Член Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства в Харкові.

Завантажити статтю