Тимощук Борис Онисимович

Визначення і загальна характеристика

ТИМОЩУ́К Борис Онисимович (07. 04. 1919, с. Лука Житомирського пов. Волинської губ., нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 26. 02. 2003, Чернівці) — археолог, історик. Чоловік І. Русанової. Доктор історичних наук (1983). Учасник радянсько-фінської та 2-ї світової воєн. Закінчив Одеський педагогічний інститут (1939). Учителював; 1946 — завідувач археологічного відділу Бердичівського краєзнавчого музею (Житомирська обл.); 1947–68 — у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї: науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора; від 1971 — старший науковий співробітник Чернівецького відділу Інституту історії АН УРСР; водночас керував археологічними експедиціями (1968–77) і читав курс археології у Чернівецькому університеті, де став засновником наукової школи з археології; від 1984 –– провідний науковий співробітник сектору слов’яно-руської археології Інституту археології РАН (Москва). Співорганізатор Українського університету (1992), почесний голова Українського історичного клубу (1995–97) в Москві. Від 1997 — на пенсії, мешкав у Чернівцях. Досліджував слов’яно-руську археологію, зокрема Буковини та Придністров’я; археологію римського часу, епохи палеоліту, енеоліту, ранньоскіфського періоду. Від 1948 очолював археологічні експедиції на слов’яно-руських городищах Буковини, від 1982 (разом із І. Русановою) — експедицію з вивчення язичницького культового центру на р. Збруч у Тернопільській обл. Загалом відкрив близько 2 тис. археологічних пам’яток від доби палеоліту до пізнього Середньовіччя. У Чернівцях ім’ям Т. названо вулицю, на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.

Завантажити статтю