Стецюк Катерина Ісаківна
СТЕЦЮ́К Катерина Ісаківна (23. 11. 1905, с. Шпитьки Київського пов. Київської губ., нині Бучанського р-ну Київської обл. — 04. 08. 2002, Київ) — історик. Доктор історичних наук (1961). Заслужений діяч науки УРСР (1967). Учасниця 2-ї світової війни (політрук евакуаційного шпиталю). Бойові нагороди. Закінчила Київський ІНО (1928). Викладала історичні дисципліни у технікумах Києва (1929–39) та Київському педагогічному інституті (1935–51, з перервами); 1938–74 працювала в Інституті історії АН УРСР (Київ): від 1944 — старший науковий співробітник відділу історії феодалізму, від 1970 — старший науковий співробітник-консультант. Один із фундаторів і член президії (від 1966) Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, де працювала у різних структурах (1960–90), зокрема очолювала Київську міську організацію товариства (1966–71). Основний напрям наукових досліджень — історія України 17 ст.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Вплив повстання Степана Разіна на Україну (з історії спільної боротьби російського і українського народів проти феодально-кріпосницького гніту). 1947; Визвольна війна 1648–1654 рр. і возз’єднання України з Росією. 1954 (співавт.); Борьба украинского народа за воссоединение Украины с Россией. 1954 (співавт.); Народні рухи на Лівобережній і Слобідській Україні в 50–40-х роках XVII ст. 1960; Історія УРСР. Т. 2. 1979 (співавт.); История УССР. Т. 3. 1983 (співавт.); усі — Київ.
Рекомендована література
- Гуржій О., Юсов С. Стецюк Катерина Ісаківна (1905–2002 рр.): Біобібліографія. К., 2006.
Завантажити статтю
Людина 
