Сукачов Леонід Іванович
СУКАЧО́В Леонід Іванович (псевдоніми: Леонід Гадяцький, Юрій Вітренко, Омелько Блюденко, Ель Чо; 01(14). 04. 1912, Полтава — 19. 12. 1937) — письменник, літературознавець. Шкільні роки минули у с. Березова Лука Гадяцького, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. Дебютував наприкінці 1920-х рр. віршами, гуморесками у гадяцькій технікумівській стінгазеті, згодом твори друкували в газетах «Крицеві шляхи», «Ударник», «Більшовик Полтавщини», при якій керував літстудією, що видала збірник «За багатомільйонний комсомол» (1931). Закінчив Полтавський ІНО (1932). Належав до літоб’єднання ЛОЧАФ. 1933–34 — відповідальний секретар журналу «Піонерія», де під псевдонімами Леонід Гадяцький, Ель Чо вміщував вірші, оповідання, нариси, також їх публікували в журналах «Дитячий рух», «Піонервожатий», «Весела бригада», «Молодняк»; 1934 вийшла друком його книга для дітей «Народжені Жовтнем». У переробці С. видано «Щоденник Еміля Соляно» А. Торреса (Х.; О., 1933; переклад з іспанської мови М. Іванова). Після закінчення аспірантури при Київському університеті (1936) працював старшим науковим співробітником Інституту української літератури імені Т. Шевченка АН УРСР (Київ), водночас викладав українську літературу в Київському педагогічному інституті. Автор літературно-критичних статей у періодиці («Літературна критика», «Літературна газета», «Вісті» тощо), зокрема з питань шевченкознавства. Брав участь у підготовці академічного видання творів Т. Шевченка (2-й і 5-й т.), 1937 працював над примітками до 6-го т. Влітку того ж року за доносом заарештований і невдовзі розстріляний. Реабілітований 1955.
Рекомендована література
- Засенко О. Новий етап у вивченні літератури // Радянське літературознавство. 1963. № 4;
- Ротач П. Колоски з літературної ниви. П., 1999;
- Його ж. Полтавська Шевченкіана: У 2 кн. Кн. 2. П., 2009.
Завантажити статтю
Людина 
