Гаюк Семен Якимович

ГАЮ́К Семен Якимович (27. 04. 1909, Луцьк — 04. 04. 1997, м. Баф­фало, шт. Нью-Йорк, похований у в м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — церковний діяч. Доктор філософії (1968). Дійсний член УВАН. Закінчив богословський факультет Варшавського університету (1933). У Кременці (нині Тернопільська обл.) прийняв священ­ницький сан 1934. Ступінь магістра отримав 1937. Душпастирював на Волині. 1939 заарештований польською поліцією і від­правлений до концтабору Береза Картузька (нині м. Береза, Білорусь), де за­знав фізичних знущань, унаслідок яких назавжди втратив слух. Під час німецької окупації ви­їхав у м. Ізяслав Камʼянець-Подільської обл. (нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл.), де створив парафію УАПЦ, за що німецька влада деякий час тримала Г. під домашнім арештом. В Ізяславі організував Комітет допомоги полоненим, домігся кількох звільнень з полону. З на­ближе­н­ням радянської армії 1944 разом із родиною ви­їхав до Львова, згодом — до Німеч­чини. Працював на лісозаготівлях, після закінче­н­ня війни був настоятелем церков і вчителем історії у таборах для пере­міщених осіб. 1950 емігрував до США. 1951 з благослове­н­ня митрополита Іоан­на (Теодоровича) організував парафію св. Луки у Вор­ренсі (шт. Вісконсин). Митрополит Мстислав (Скрипник) при­значив його ректором семінарії св. Софії в Бавнд Бруці, де він також викладав гомілетику та історію Вселенської Церкви. Упродовж 5-ти р. був редактором часопису «Українське православне слово», в якому друкував свої праці, а також в газетах «Свобода», «Народна воля», «Голос Америки» та канадській газеті «Вісті». Брав активну участь у діяльності Ін­ституту дослідів Волині та товариства «Волинь» у Він­ніпезі (Канада) від початку їх заснува­н­ня. Автор спогадів «Від церковного престолу до Берези за дроти» (Він­ніпеґ, 1955), досліджень «Унійна діяльність Мелетія Смотрицького», «Святитель Феодосій Углицький», «Архі­єпис­коп Чернігівський на тлі своєї доби» та ін.

Завантажити статтю