ПОЛТА́ВСЬКИЙ Віталій Іванович (09. 01. 1924, м. Словʼянськ Донецької губ., нині Кр­аматорського р-ну Донецької обл. — 13. 08. 1979, Київ) — живописець. Член СХ УРСР (1958). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Ворошилов­градське художнє училище (нині Луганськ, 1948), Київський художній ін­ститут (1953; викладачі О. Шовкуненко, С. Григорʼєв, І. Рєзник). У 1960-х рр. викладав живопис у студії образотворчого мистецтва Будинку офіцерів у Києві. П. володів майстерністю як у рисунку, так і в живописі. Його твори вирізняються витонченим по­єд­на­н­ням кольору та форми, ліричністю, ніжністю й глибоким емоційним змістом. Серед робіт — порт­рети, що не лише від­творюють зовнішній ви­гляд людей, але і пере­дають їхні почу­т­тя та найтонші нюанси психологічного стану, душевну глибину та внутрішній світ. Це, зокрема, зображе­н­ня членів родини («Дружина в соломʼяному капелюшку», 1959; «Мати», 1963; «Сестри граються», 1964; «Наталочка», 1965; «Юля та її золоті рибки», 1971 та ін.) та ві­домих людей («Т. Шевченко. Орська фортеця. 1847», 1964; «Караюсь я у цій пустелі…», 1965; «В.-А. Моцарт», 1973; «Професор Київського політехнічного ін­ституту С. Серенсен», 1974; «Інженер Вітковський» та ін.). Митець тонко від­чував гармонію та красу природи і втілював це у пейзажах і натюрмортах: «Парк КПІ» (1953), «Пі­вонії та лілеї» (1955), «Київські дахи» (1963), «Седнівські далі», «Село Кочерів. Квітне льон» (обидва — 1965), «У майстерні» (1974), «Квіти на під­вікон­ні» (1975), «Ромашки» (1977) та ін. Особливе місце в творчості художника за­ймають роботи, присвячені подіям 2-ї світової війни та людям, які захищали Батьківщину («Вічна памʼять живе з нами», 1973; «Після засідки», 1975). Окремі твори П. ре­продуковано в журналах «Україна», «Образотворче мистецтво» та ін. Учасник всеукраїнських та всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1953. Деякі роботи художника зберігаються в Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Корсунь-Шевченківському історичному музеї (обидва — Черкаської обл.), музеях Казах­стану, Білорусі.