Полтавський Віталій Іванович
ПОЛТА́ВСЬКИЙ Віталій Іванович (09. 01. 1924, м. Слов’янськ Донецької губ., нині Краматорського р-ну Донецької обл. — 13. 08. 1979, Київ) — живописець. Член СХ УРСР (1958). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Ворошиловградське художнє училище (нині Луганськ, 1948), Київський художній інститут (1953; викладачі О. Шовкуненко, С. Григор’єв, І. Рєзник). У 1960-х рр. викладав живопис у студії образотворчого мистецтва Будинку офіцерів у Києві. П. володів майстерністю як у рисунку, так і в живописі. Його твори вирізняються витонченим поєднанням кольору та форми, ліричністю, ніжністю й глибоким емоційним змістом. Серед робіт — портрети, що не лише відтворюють зовнішній вигляд людей, але і передають їхні почуття та найтонші нюанси психологічного стану, душевну глибину та внутрішній світ. Це, зокрема, зображення членів родини («Дружина в солом’яному капелюшку», 1959; «Мати», 1963; «Сестри граються», 1964; «Наталочка», 1965; «Юля та її золоті рибки», 1971 та ін.) та відомих людей («Т. Шевченко. Орська фортеця. 1847», 1964; «Караюсь я у цій пустелі…», 1965; «В.-А. Моцарт», 1973; «Професор Київського політехнічного інституту С. Серенсен», 1974; «Інженер Вітковський» та ін.). Митець тонко відчував гармонію та красу природи і втілював це у пейзажах і натюрмортах: «Парк КПІ» (1953), «Півонії та лілеї» (1955), «Київські дахи» (1963), «Седнівські далі», «Село Кочерів. Квітне льон» (обидва — 1965), «У майстерні» (1974), «Квіти на підвіконні» (1975), «Ромашки» (1977) та ін. Особливе місце в творчості художника займають роботи, присвячені подіям 2-ї світової війни та людям, які захищали Батьківщину («Вічна пам’ять живе з нами», 1973; «Після засідки», 1975). Окремі твори П. репродуковано в журналах «Україна», «Образотворче мистецтво» та ін. Учасник всеукраїнських та всесоюзних мистецьких виставок від 1953. Деякі роботи художника зберігаються в Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів), Корсунь-Шевченківському історичному музеї (обидва — Черкаської обл.), музеях Казахстану, Білорусі.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Заслужена артистка УРСР З. Старченко» (1953), «Етюд до портрета дружини», «Винахідник» (обидва — 1957), «Автопортрет» (1958), «Молода жінка», «Перший успіх» (обидва — 1960), «Інженер» (1964), «Осінній етюд» (1967), «Седнів восени» (1969), «Потічок», «Сосни» (обидва — 1970), «Русанівська затока» (1975), «Старий розвідник» (1977).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
