Попсуєнко Юрій Георгійович
ПОПСУЄ́НКО Юрій Георгійович (псевдоніми: Юрій Сергієнко, Юрій Скачко; 07. 06. 1940, м. Джанкой, нині АР Крим) — перекладач. Член НСПУ (1979), НСЖУ (1975). Відзнака «За заслуги перед польською культурою» (Польща, 1985). Премія імені М. Рильського (2011). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1964). Працював редактором видавництв «Дніпро» (1963–67) та «Молодь» (1967–98), головним редактором видавничого газетно-журнального концерну «РІА-Прес» (1992–96) і Видавничого дому «Києво-Могилянська академія» (2001–03), провідним науковим редактором видавництва «Українська енциклопедія» (2003–10). Був головним літературним експертом «Банківської енциклопедії України» (1999–2000). Автор багатьох перекладів, зокрема з польської — «Дивак» Р. Мєрніка (1966), «Пригоди вісьмох справедливих» (1967) та «Вождь справедливих» (1977) Р. Лісковацького, «Далекі зорі» М. Варненської (1969), «Відпустка на Адріатиці» З. Посмиш (1972), «Діснейленд» С. Дигата (1973), «Остання ніч у Сьюдад-Трухільйо» А. Виджинського (1974), «В Розтоках» В. Оркана (1976), «Анелька» Б. Пруса (1978), «Покоління» Б. Чешка (1980), «Кінець канікул» Я. Домагаліка (1981), «Витівки Йонатана Коота» Я. Пшимановського (1988), «Правила життя» Я. Корчака (1989), «Голем XIV» С. Лема (1990), «Алхімія слова» (1991) та «Король життя» (1997) Я. Парандовського, «Бікіні» Я. Вишневського (2010, 2016), «Польська демократія» М. Сліви (2013), «Інформаційні компетенції молоді» М. Мухацького (2014), «Дзедушицькі» К. Карольчака (2015), «Безцінний» З. Мілошевського, збірник п’єс «А може, ні…» (обидва — 2017); з англійської — повісті та оповідання Е. Міттельгольцер (1967), Дж. Гірна (1967), Ф.-Х. Сіоніла (1970), Ф. Боноскі (1976), К. Воннеґута (1976), Г. Гаррісона (1980), Ф. Макдональда (1988); зі шведської — романи Бу Балдерсона (1988), Я. Мортенсона (1990); з російської — повісті П. Сєверова (1973), В. Зайця (1986), М. Єрьоміна (1986), С. Бородіна (1990), О. Волкова (1993, 2002, 2010). Переклади П. відзначаються точністю влучання у смисловий і лексичний лад оригіналу, що є ознакою досконалого володіння мовою першоджерела, а отже, викликає довіру до інтерпретованого твору вже з перших рядків його прочитання.
Рекомендована література
- Попсуєнко Юрій: Біобібліогр. покажч. К., 2010.
Завантажити статтю
Людина 
.jpg)
