Шульгин Олександр Якович

Визначення і загальна характеристика

ШУЛЬГИ́Н Олександр Якович (30. 07. 1889, с. Софине Хорольського пов. Полтавської губ., нині Лубенського р-ну Полтавської обл. — 04. 03. 1960, Париж) — громадсько-політичний діяч, дипломат, публіцист. Син Якова та Любові, брат Володимира і Миколи Шульгиних та Надії Іщук-Шульгиної, батько Ростислава Шульгина. Дійсний член НТШ (1948). Закінчив історико-філологічний факультет Петроградського університету (нині Санкт-Петербург, 1915). Один із лідерів «молодої громади» ТУПу в Петрограді, дописувач часописів «Украинская жизнь» и «Русское богатство», з ініціативи Української національної ради був делегатом до Петросовєта (лютий–березень 1917). Учасник Всеукраїнського національного конгресу (квітень 1917). Член УПСФ, обраний членом УЦР і Малої Ради. Від липня 1917 — Генеральний секретар міжнаціональних справ; від грудня того ж року — перший керівник зовнішньополітичного відомства України: Генеральний секретар, Міністр закордонних справ УНР (до 29 січня 1918). У період Гетьманату П. Скоропадського — член Міністерства закордонних справ Української Держави, голова політичної комісії української делегації на мирних переговорах з радянською Росією (травень–липень 1918). Очолював посольство у Болгарії (липень 1918 — січень 1919), що видавало двотижневик «Украинско-български преглед». Член делегації УНР на Паризькій мирній конференції (1919–20). Голова української делегації на 1-й асамблеї Ліги націй (1920), постійний представник УНР при цій організації. Посол УНР у Франції (вересень 1920 — серпень 1921), офіційно місія припинила існування 1924 після визнання Францією СРСР. Голова українського товариства при Лізі націй. Від 1923 викладав всесвітню історію в УВУ; 1924–29 — професор загальної історії Українського вищого педагогічного інституту імені М. Драгоманова (обидва — Прага). 1926–36, 1939–40, 1945–46 — Міністр закордонних справ, 1939–40 — голова уряду Державного Центру УНР в екзилі. Один із ініціаторів і засновників бібліотеки імені С. Петлюри у Парижі (1926) У 1929–39 — голова Головної української еміграційної ради. ОГПУ СРСР завело спеціальну справу на Ш. під кодовою назвою «Дипломат» і ретельно відстежувало його діяльність. 1933–38 виступав проти більшовицького терору в УСРР, примусової праці, голоду в Україні. У відкритому листі до Ф. Нансена, виданому окремою брошурою «La Sociéte des Nations et les Réfugiés Ukrainiens» (1929), домагався визнання української національності для біженців з України. Один із лідерів прометеївського руху — руху поневолених більшовиками народів Росії (1926–40), засновник і голова (1934–37) Комітету дружби народів України, Кавказу і Туркестану. 1938–40 — головний редактор журналу «La revue de Prométhé consacrée aux problems nationalitaires de L’Asie Centrale et Septentrionale». Під час німецької окупації Франції був ув’язнений (1940–41). Засновник і голова Українського академічного товариства в Парижі (1946–60). Один із організаторів і віце-президент (1952–60) Міжнародної вільної академії наук у Парижі, що об’єднувала близько 300 вчених з різних країн. Від 1952 — заступник голови НТШ в Європі. Брав активну участь у підготовці «Енциклопедії українознавства», виданні наукових збірників і журналів. У паризькому часописі «Тризуб» (1925–40) опублікував низку статей під криптонімами і псевдонімами А. Я., О. Ш., «Чміль», «Женевець». Також вміщував статті французькою мовою в журналі «Prométhée» (1926–38). Його наукова праця «Les Origines de l’esprit national moderne et Jean-Jacques Rousseau» (Genève, 1938) у 1939 Паризькою академією моральних і політичних наук відзначена премією імені Лімантур. 1946–51 — голова, від 1951 — заступник голови доброчинної організації Комітету допомоги українським студентам у Франції. Після завершення 2-ї світової війни працював у французькій секції Міжнародної організації біженців, технічним радником із українських питань (1948–52); від 1952 — у французькій установі опіки над біженцями і апатридами. У Києві встановлено меморіальну дошку Ш., у Кропивницькому на честь родини Шульгиних перейменовано вулицю.

Завантажити статтю