Селінов Валентин Іванович

СЕ́ЛІНОВ Валентин Іванович (27. 10(08. 11). 1876, с. Бійтермен-Шибань Феодосійського пов. Таврійської губ., нині знято з обліку — 16. 02. 1946, Дні­пропетровська обл.) — історик, археолог, крає­знавець. Доктор історичних наук (1943), професор (1927). Закінчив Феодосійську гімназію (1897) та історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1901), де від­тоді й викладав (з пере­рвою) на приватних курсах і у середніх на­вчальних закладах; 1908–10 — у Катеринославському комерційному училищі (нині Дні­про). 1919 пере­їхав до Одеси, працював у педагогічному від­ділі губернського комітету професійної освіти, організовував курси з під­готовки вчителів трудових шкіл; 1921–30 викладав в Одеському ІНО; 1930–33 — в Одеських ін­ституті професійної освіти та ін­ституті соціального вихова­н­ня; водночас — член Одеського наукового товариства при ВУАН (1926–30), історично-етнологічного від­ділу Одеської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходо­знавства (1927–30), вчений секретар Одеської державної бібліотеки та Одеської крає­знавчої комісії при ВУАН; від 1930 — завідувач від­ділу феодалізму та торговельного капіталізму в Надчорноморських країнах Одеського історико-археологічного музею. На початку лютого 1931 заарештований за пі­дозрою в участі у діяльності під­пільної контр­революційної організації українських націоналістів, у вересні того ж року звільнений і поновлений на роботі. Наукові дослідже­н­ня: теоретико-методичні пита­н­ня історичної науки, історія національно-визвольних рухів у європейських країнах 19 ст., крає­знавство, археологія Пів­нічного Причорноморʼя, історія Одеси. Під час німецько-румунської окупації залишився в Одесі. Працював у Румунському королівському університеті (університет Транс­ністрії): професор історико-філологічного факультету, від 1943 — завідувач кафедри російської історії; за сумісництвом 1941–44 — директор Одеського історико-археологічного музею. У березні 1944 разом із від­ступаючими військами пере­їхав до Румунії, але у січні 1945 повернувся до міста. У серпні 1945 заарештований, 15 жовтня того ж року за звинуваче­н­ням у спів­робітництві в період окупації з німецько-румунською владою засуджений до 10-ти р. виправно-трудових колоній із поразкою у правах на 5 р. Помер в увʼязнен­ні. Реабілітований 1997.