Селінов Валентин Іванович

СЕ́ЛІНОВ Валентин Іванович (27. 10(08. 11). 1876, с. Бійтермен-Шибань Феодосійського пов. Таврійської губ., нині знято з обліку — 16. 02. 1946, Дніпропетровська обл.) — історик, археолог, краєзнавець. Доктор історичних наук (1943), професор (1927). Закінчив Феодосійську гімназію (1897) та історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1901), де відтоді й викладав (з перервою) на приватних курсах і у середніх навчальних закладах; 1908–10 — у Катеринославському комерційному училищі (нині Дніпро). 1919 переїхав до Одеси, працював у педагогічному відділі губернського комітету професійної освіти, організовував курси з підготовки вчителів трудових шкіл; 1921–30 викладав в Одеському ІНО; 1930–33 — в Одеських інституті професійної освіти та інституті соціального виховання; водночас — член Одеського наукового товариства при ВУАН (1926–30), історично-етнологічного відділу Одеської філії Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (1927–30), вчений секретар Одеської державної бібліотеки та Одеської краєзнавчої комісії при ВУАН; від 1930 — завідувач відділу феодалізму та торговельного капіталізму в Надчорноморських країнах Одеського історико-археологічного музею. На початку лютого 1931 заарештований за підозрою в участі у діяльності підпільної контрреволюційної організації українських націоналістів, у вересні того ж року звільнений і поновлений на роботі. Наукові дослідження: теоретико-методичні питання історичної науки, історія національно-визвольних рухів у європейських країнах 19 ст., краєзнавство, археологія Північного Причорномор’я, історія Одеси. Під час німецько-румунської окупації залишився в Одесі. Працював у Румунському королівському університеті (університет Трансністрії): професор історико-філологічного факультету, від 1943 — завідувач кафедри російської історії; за сумісництвом 1941–44 — директор Одеського історико-археологічного музею. У березні 1944 разом із відступаючими військами переїхав до Румунії, але у січні 1945 повернувся до міста. У серпні 1945 заарештований, 15 жовтня того ж року за звинуваченням у співробітництві в період окупації з німецько-румунською владою засуджений до 10-ти р. виправно-трудових колоній із поразкою у правах на 5 р. Помер в ув’язненні. Реабілітований 1997.

Завантажити статтю