Чирко Іван Корнійович

ЧИРКО́ Іван Корнійович (08. 03. 1922, м-ко Носівка Ніжинського пов. Чернігівської губ., нині місто Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 10. 05. 2003, Київ) — перекладач, китаїст, японіст. Член НСПУ (1964). Учасник 2-ї світової війни. Навчався на курсах військових перекладачів східних мов Далекосхідного фронту (1943–45), де згодом викладав китайську мову; 1951–53 — перекладач при Головному командуванні військ на Далекому Сході. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов (1959). Від 1953 — цензор у Головліті УРСР; від 1954 — викладач китайської мови Київського університету імені Т. Шевченка; від 1963 — редактор видавництва «Молодь» (Київ); 1966–82 — викладач китайської мови Київського вищого загальновійськового командного училища; 1992–2000 — науковий співробітник відділу порівняльних досліджень Інституту українознавства Київського університету імені Т. Шевченка, водночас був старшим викладачем китайської мови у МЗС України. Організатор і викладач першої в Україні школи-інтернату з поглибленим вивченням китайської мови, брав участь у створенні підручників (1955). Учасник Міжнародного симпозіуму з питань сучасної китайської літератури (м. Цзіньшань, 1986), конференції «Україна — Китай: шляхи співробітництва» (Київ, 1993). Редагував Великий українсько-китайський і китайсько-український словник на замовлення Харбінського університету (надрукований 2008 у Китаї). Досліджував і популяризував китайську літературу та культуру. Перекладав з китайської та японської мов. Дебютував 1955 книгою перекладів оповідань для дітей «Діти нового Китаю». У перекладі Ч. окремими виданнями вийшли: з китайської — збірка оповідань «Рідне село» (1957), повість «Справжня історія А-К’ю» (1958), «Вибрані твори» (1961) та «Твори» (1981) Лу Сіня, драма «Випробування» Ся Яня, оповідання для дітей «Веселий день» Чжу Бая (обидва — 1957), романи «Веселка» Мао Дуня, «Підземна війна» Лі Ке й Лі Веіхань, повісті «Я хочу вчитись» Гао Юйбао (усі — 1959), «У мирні дні» Ду Пенчена (1961), роман «Незвичайна весна» Чжоу Лібо (1962), новели «Серп місяця» (1974), роман «Сянцзи — верблюд» (1978) та повість-казка «День народження Сяопо» (1984) Лао Ше, роман «Сім’я» Ба Цзіня (1976), новели «Ченці-чудотворці» Пу Сунліна (1980), роман «Іржа» (1985) та критичний нарис «Нічні роздуми» (1989) Мао Дуня, а також «Китайські прислів’я та приказки» (1984), «Китайські народні казки» (1991), «Чарівний пензлик Ма Ляна: казки китайських письменників» (1992); з японської — роман та повість «Жінка. Нащадок Каїна» Такео Арісіма (1970; 1975; усі — Київ). Для УЛЕ підготував статті «Китайська література» (т. 2, 1990), «Лу Сінь» (т. 3, 1995), для ЕСУ — «Ге Баоцюань» (т. 5, 2006), розділ «Китайсько-українські літературні зв’язки» до статті «Китай» (т. 13, 2013, співавт.).

Рекомендована література

1. Іван Корнійович Чирко. Пішла з життя непересічна людина, яскрава особистість, талановитий син українського народу // Східний світ. 2004. № 2;
   Google Scholar Internet
2. Наливайко С. Китаїст Іван Чирко, японка Йоко Сацукі та «Індієць» я // Українознавство. 2004. № 2;
   Google Scholar Internet
3. Тесленко І. Іван Чирко, «китаєць» із Чернігівщини // Україна молода. 2004, 5 жовт.;
   Google Scholar Internet
4. Соломаха В. Український посол китайської літератури // Фурса В. М. Славні імена Носівщини. 2-е вид. Ніжин, 2012;
   Google Scholar Internet
5. Коваль О. Іван Чирко — патріарх українського китаєзнавства // Україна–Китай. 2019. № 18.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю