Сохань Павло Степанович

СОХА́НЬ Павло Степанович (18. 11. 1926, с. Новоіванівка Білопільського р-ну Харківської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 14. 06. 2013, Київ) — історик, архео­граф, джерело­знавець. Чоловік Л. Сохань. Доктор історичних наук (1974), професор (1981), член-кореспондент НАНУ (1985), дійсний член НТШ (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Премії імені Д. Мануїльського АН УРСР (1976) та імені М. Грушевського АНУ (1993). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2006). Закінчив Харківський педагогічний ін­ститут (1953). Від­тоді викладав історію у закладах вищої освіти Харкова; від 1963 працював у Ін­ституті історії АН УРСР: 1974—91 — за­ступник директора з наукової роботи, водночас 1988—91 — завідувач від­ділу історії між­народних звʼязків України; від 1987 — голова від­новленої Архео­графічної комісії АН УРСР; від 1991 — директор ново­створеного Ін­ституту української архео­графії та джерело­знавства НАНУ (усі — Київ). Почесний член Болгарського філологічного товариства (1986), президент товариства «Україна—Болгарія» (від 1991). Головний редактор «Українського архео­графічного щорічника» (від 1992). Наукові дослідже­н­ня: історичні звʼязки України з країнами Центральної та Пів­ден­но-Східної Європи, історія та культура Болгарії, всесвітня історія, про­блеми архео­графії, джерело­знавства, біо­графічних досліджень. Зробив вагомий внесок у роз­виток української архео­графії та джерело­знавства як само­стійних і рівноправних галузей історичної науки. Головний і від­повід­альний редактор, голова редколегії ви­дань «Кирило-Мефодіївське товариство» (т. 1—3, 1990), «Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків» (т. 1—3, 1990—92), «М. С. Грушевський. Історія України-Руси» (т. 1—11, 1991—98), «Архів Коша Нової Запорозької Січі» (1998; усі — Київ), «Михайло Грушевський. Твори у 50-ти томах» (Л., 2002).

Пр.: Пламен­ный революционер: Жизнь и революцион­ная деятельность Г. Димитрова. К., 1962; 1969; Социалистический интернационализм в действии (Украинская ССР в советско-болгарском экономическом, на­учно-техническом и культурном сотрудничестве: 1945—1965). К., 1969; Очерци по истории на украинско-българските връзки. София, 1979; Георгій Димитров і Україна. К., 1982; Народная Республика Болгария в со­дружестве стран социализма. К., 1984; Стан і пер­спективи роз­витку архео­графії на Україні // Український історичний журнал. 1989. № 8; Архео­графічна робота в Україні: про­блеми і пер­спективи // Вісн. АНУ. 1993. № 6; М. С. Грушевський і Academia: Ідея, змага­н­ня, діяльність. К., 1993 (спів­авт.); Ідеї словʼянської єд­ності у письмен­них джерелах України // Між­народні звʼязки України: Наукові пошуки і знахідки. К., 1999. Вип. 7.

Завантажити статтю