Попович Омелян Олександрович
ПОПО́ВИЧ Омелян Олександрович (псевд. і крипт.: Е. А. П., О. О., О. П., Ом. Ол., Ом. П., О.-о-о, О-ъ П-ъ, П., Поп. О., П...ч Ом., Александрович, Еміліян, Емілія Александрівна, Мурашка, Олександрів, Олексів, Омелян, та ін.; 06(18). 08. 1856, с. Дорна-Ватра, нині м. Ватра-Дорней, Румунія — 22. 03. 1930, м. Заліщики, нині Чортківського p-ну Теpнопільської обл.) — громадсько-політичний і просвітній діяч, педагог, публіцист. Батько І. Поповича. Навчався у Чернівецькій гімназії і учительській семінарії, після її закінчення від 1877 працював учителем та управителем у школах Чернівців і передмість. 1874 став членом таємного москвофільського товариства гімназистів «Согласіє», де був бібліотекарем, секретарем, а 1876–77 — головою. У 1880-х рр. перейшов на народовські позиції. Брав активну участь у діяльності товариства «Братний союз». Окрім виховання в українському дусі, вивчення української літератури та історії, воно сприяло пробудженню національних почуттів своїми музично-декламаторськими виступами і театральними виставами. Від 1877 — член, від 1884 — голова чернівецького просвітнього товариства «Руська бесіда», 1880–1918 редагував його видання — «Православний руський календар». Тоді ж став членом першої української організації «Руська рада», був секретарем «Народного дому» в Чернівцях. Від 1885 брав активну участь у виданні г. «Буковина» (під час російської окупації Буковини 1915–17 друкували як орган Союзу українських послів у Відні). Від 1892 — окружний шкільний інспектор, від 1897 — заступник крайового шкільного інспектора; від 1905 — голова Української іспитової комісії для народних і виділових шкіл у Чернівцях. Перший крайовий інспектор українських народних шкіл і вчительських семінарій Буковини (1906–12). На цих посадах розбудовув українське народне шкільництво та українізував семінарії Буковини, за його сприяння у кожному українському селі було засновано школу з українською мовою викладання (загалом 1896–1912 організував понад 200 українських шкіл, що мали 800 класів і 40 000 учнів). Уклав читанки, граматики, рахункові книжки, карти країв тощо українською мовою для всіх класів народної школи, для математики використовували перекладені ним німецькі підручники. 1892 видав свої підручники фонетичним правописом. Засновник і перший голова вчительського товариства «Руська школа» (1887). Член Національно-демократичної партії (1907). У 1911–18 — посол (депутат) Буковинського сейму, голова його четвертої, української, курії; водночас від 1912 — член Буковинського крайового виділу. Під час 1-ї світової війни був членом усіх загальноукраїнських організацій на еміграції. 25 жовтня 1918 на зборах членів буковинської Української національної ради у Чернівцях створено Український крайовий комітет Буковини — Буковинську делегатуру, яку очолив П.; 5 листопада на сесії крайового комітету його обрано президентом краю. Однак 9 листопада з початком окупації Буковини румунами її діячі переїхали до м. Станіслав (нині Івано-Франківськ), де засідала Українська національна рада. 1919 обраний одним із 3-х «містопрезидентів» Національної ради Західної області УНР, членом її виділу. Був головою шкільної комісії та «Буковинської ради», заступником голови Трудової партії. 1922–29 — шкільний референт приватних народних шкіл, дитячих садків і вчительських семінарій при товаристві «Рідна школа» у Львові, голова різних шкільних секцій та іспитових комісій, заступник, згодом — голова видавничої комісії цього товариства. Дописував до «Народної Просвіти», «Діла», «Нового часу», «Українського голосу», «Рідної школи». Автор низки поетичних збірок, збірки оповідань, статей з педагогіки, виховання і методики викладання у фахових журналах і окремими брошурами українською і німецькою мовами. Залишив спогади «Відродження Буковини» (Л., 1933). На честь П. перейменовано вулиці у Києві та Чернівцях (встановлено меморіальну дошку).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Букварь для шкôлъ народныхъ. 1883; Новый букварь. 1886; Перва руска читанка для шкôлъ народныхъ въ Буковинъ. Відень, 1887; Новий буквар. Відень, 1892; Читанка для шкіл народних. Ч. 1–3. Відень, 1892–94; Граматика для шкіл народних. Ч. 1–2. Відень, 1893–94; Співаник для шкіл народних. Відень, 1895; Ruthenisches Sprachbuch für Mittelschulen. Ч. 1–3. 1897–1902; Рахункова книжка для шкіл народних. Ч. 1–3. Відень, 1900–02; Читанка для середніх шкіл. Ч. 1. 1902; Русько-німецький словар. 1904; Ruthenisch-Deutsches Wörterbuch. 2-е вид. 1911; Граматика для народних шкіл. К., 1917; Перша читанка (буквар) для народних шкіл. Відень, 1918 (співавт.); Перша читанка. Буквар і читанка для першого року шкільної науки. Станиславів, 1920 (співавт.); Граматичні вправи. Ч. 1–2. Л., 1924–1925; Граматичні вправи для вищих кляс всенародних шкіл, та низчих кляс середніх і фахових шкіл та й до самонавчання. Л., 1928; Граматичні вправи для всенародних шкіл. Л., 1930.
- Державний архів
- ЦДІА України у Львові. Ф. 238, оп. 1, спр. 104, арк. 8–10; ф. 401, оп. 1, спр. 96, арк. 243–259; ф. 386, оп. 1, спр. 51, арк. 33–33 зв; ЛННБУ. Відділ рукописів. Ф. 11, спр. 2149, 2150; ф. 167, спр. 2608.
Рекомендована література
- Кордуба М. Переворот на Буковині (З особистих споминів) // ЛНВ. 1923. Т. 81, кн. 10–11;
- К. М. Памяти великого громадянина (Омеляна Поповича) // Час. 1930. Ч. 599;
- Герасимович І. «Спомини» Омеляна Поповича: Бібліографія // Рідна школа. 1933. Ч. 7;
- Верниволя В. Буковина: [У п’ятдесятиліття засновин першого українського часопису на Буковині] // Життя і знання. 1935. Ч. 2;
- 50-ліття «Української школи» на Буковині // Рідна школа. 1937. Ч. 22;
- Буковина її минуле і сучасне. Париж; Філадельфія; Детройт, 1956;
- Бежан Н. Педагогічна спадщина та діяльність О. Поповича в становленні національної освіти та шкільництва // Пит. історіографії, джерелознавства та архівознавства Центр. та Сх. Європи: Зб. наук. пр. Вип. 1. К.; Чц., 1997.
Завантажити статтю
