Пригара Марія Аркадіївна

ПРИГА́РА Марія Аркадіївна (07(20). 02. 1908, Москва — 08. 09. 1983, Київ) — письмен­ниця, пере­кладачка. Членкиня СПУ (1934). Премія імені Лесі Українки (1979). Дитинство минуло на Криворіж­жі. 1923 закінчила трудову школу в Білій Церкві (нині Київська обл.). Під­літком захворіла на туберкульоз, що змусило родину 1924 пере­братися до Одеси, де П. на­вчалася на санітарно-профілактичних курсах; від­відувала літературну студію «Гарт». Закінчила Київський ІНО (1931). Працювала позаштатним репортером у газеті «Пролетарська правда», літературним редактором у видавництвах; під час 2-ї світової війни — на радіо­станції імені Т. Шевченка в Саратові (РФ); 1945—50 — за­ступник редактора журналу «Барвінок». Дебютувала 1924 віршем «Пов­станець» в одеській газеті «Червоний степ». Авторка низки книг поезій, історичних повістей і казок для дітей, серед перших — «Весна на селі», «Дитячий садок» (обидві — 1929), «Хто швидше» (1930), «Товариш урожай» (1932). Вони виховували в кількох поколі­н­нях українських юних читачів любов до батьківщини, її історії й природи. Разом із Н. Забілою уклала «Читанку» для 1-го класу (1939), з Т. Горбунцовою — «Читанки» для 1-го (1947) та 2-го (1948) класів середньої школи. Авторка лібрето «Вовк і семеро козенят». Іншу грань ліричної героїні поетеси роз­кривають її збірки для дорослих: «Дорогою війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Надвечірʼя» (1977). Плідно працювала П. у царині художнього пере­кладу, пере­важно з польської мови на українську, а також з німецької, російської та мови їдиш. Пере­клала окремі поезії А. Міцкевича, романи Б. Пруса («Фараон»), В. Реймонта («Селяни»), Е. Ожешко («Хам»), Є. Путрамента («Роз­доріж­жя»), твори В. Василевської («Полумʼя на болотах», «Райдуга», «Просто любов», «Кімната на горищі», «Пісня над водами», «Земля в ярмі»), оповіда­н­ня Г. Сенкевича та ін., з німецької — У. Бехера, з російської — М. Некрасова. Для дітей пере­кладала українською мовою твори К. Чуковського, Л. Кас­сіля, С. Маршака, Л. Квітка, Х. Левіної та ін. На будинку «Роліт» у Києві, де мешкала П., їй встановлено меморіальну дошку, на могилі — памʼятник (скульптор М. Рапай, архітектор Л. Бальзак).

Завантажити статтю