Старков Арсеній Вікторович

Визначення і загальна характеристика

СТАРКО́В Арсеній Вікторович (08(20). 02. 1874, м. Торжок, нині Тверської обл., РФ — у ніч з 18 на 19. 12. 1927, похований у Римі) — анатом. Доктор медицини (1901), професор (1912), академік ВУАН (1921). Закінчив Московський університет (1897), де відтоді й працював: від 1912 — професор, 1915–17 — завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії. 1906–07 удосконалював знання за кордоном (Берлін, Відень, м. Неаполь, Італія). 1918–22 — завідувач кафедри нормальної анатомії Університету св. Володимира у Києві (1920 медичний факультет виокремлений в окремий заклад, від 1921 — Київський медичний інститут); водночас від 1921 — завідувач лабораторії та голова Комісії для виучування центральної нервової системи при ВУАН. 1922, рятуючись від репресій, разом з родиною нелегально перетнув кордон з Польщею. 1923–25 — завідувач кафедри біології Українського вищого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. 1925–27 — завідувач кафедри нормальної анатомії Латвійського університету (Риґа). 1927 обраний членом Українського наукового інституту в Берліні. Помер у потязі Відень–Рим. Запропонував модифікацію доступу для артротомії колінного суглоба (розріз Більрота–Олльє–Старкова). Більшість досліджень мають клініко-анатомічний та анатомічний характер і присвячені груднинно-ключично-соскоподібному м’язу, прямій кишці та м’язам, пов’язаним з нею, фасціям та клітковині малого тазу. Автор підручників «Загальна біологія: Лекції, прочитані у Вищому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова у Празі в 1923–1924 рр.» (1924) та «Загальна біологія. Елементи життя. Хімічний та фізичний субстрат життя. Загальні поняття про клітину» (1925; обидва — Прага).

Завантажити статтю