Старков Арсеній Вікторович

СТАРКО́В Арсеній Вікторович (08(20). 02. 1874, м. Торжок, нині Тверської обл., РФ — у ніч з 18 на 19. 12. 1927, похований у Римі) — анатом. Доктор медицини (1901), професор (1912), академік ВУАН (1921). Закінчив Московський університет (1897), де від­тоді й працював: від 1912 — професор, 1915—17 — завідувач кафедри оперативної хірургії і топо­графічної анатомії. 1906—07 удосконалював зна­н­ня за кордоном (Берлін, Ві­день, м. Неаполь, Італія). 1918—22 — завідувач кафедри нормальної анатомії Університету св. Володимира у Києві (1920 медичний факультет ви­окремлений в окремий заклад, від 1921 — Київський медичний ін­ститут); водночас від 1921 — завідувач лабораторії та голова Комісії для ви­учува­н­ня центральної нервової системи при ВУАН. 1922, рятуючись від ре­пресій, разом з родиною нелегально пере­тнув кордон з Польщею. 1923—25 — завідувач кафедри біо­логії Українського вищого педагогічного ін­ституту імені М. Драгоманова в Празі. 1925—27 — завідувач кафедри нормальної анатомії Латвійського університету (Риґа). 1927 обраний членом Українського наукового ін­ституту в Берліні. Помер у потязі Ві­день—Рим. За­пропонував модифікацію до­ступу для артротомії колін­ного су­глоба (роз­різ Більрота—Ол­льє—­Старкова). Більшість досліджень мають клініко-анатомічний та анатомічний характер і присвячені груднин­но-ключично-со­скоподібному мʼязу, прямій кишці та мʼязам, повʼязаним з нею, фасціям та клітковині малого тазу. Автор під­ручників «Загальна біо­логія: Лекції, прочитані у Вищому педагогічному ін­ституті ім. М. Драгоманова у Празі в 1923—1924 рр.» (1924) та «Загальна біо­логія. Елементи життя. Хімічний та фізичний субстрат життя. Загальні поня­т­тя про клітину» (1925; обидва — Прага).