Івакін Олексій Андрійович
ІВА́КІН Олексій Андрійович (20. 02 (04. 03). 1893, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ — 05. 04. 1942, Київ) — анатом, гістолог. Батько Юрія, дід Гліба Івакіних. Доктор медицини, професор (1924). Закін. фіз.-мат. (1914) та мед. (1916) факультети Харків. університету. Працював на Харків. вищих жін. курсах, військ. лікарем та в Катеринослав. університеті (1918–23); доцент Харків. (1923–25), завідувач кафедри анатомії Київ. (1925–30) мед. інститутів, під час 2-ї світової війни брав участь у відновленні діяльності останнього, очолював каф. гістології; за сумісн. — завідувач кафедри анатомії Київ. університету (від 1927); професор кафедри гістології Київ. вет. (1929–32) та Білоцерків. с.-г. (1932–35) інститутів; професор кафедри анатомії Київ. стоматол. інституту (1934–39). Автор перших підручників з анатомії та біології українською мовою, зокрема «Курс біології» (1926), «Анатомія та фізіологія» (1927; 1931; усі — Харків), «Короткий курс анатомії людини з елементами гістології і ембріології» (К.; П., 1936). Брав участь у розробленні укр. наук. термінології. Читав лекції українською мовою, через що зазнав утисків тоталітар. режиму. Кор. Нобелів. комітету по Україні з фізіології та медицини.
Додаткові відомості
- Основні праці
- До морфології поперекової мускулатури // Укр. мед. вісті. 1927. № 6–7; Спроби трансплантування мезодерми хвостової бруньки в ділянку закладки передніх кінцівок // Наук. зап. Київ. університету. Нова сер. 1937. Т. 3, вип. 4.
Рекомендована література
- Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: Біогр. нариси та бібліографія. Л., 2002.
Завантажити статтю
Людина 
