ШПОРЧУ́К Петро Па­влович (05. 09. 1942, с. Великі Мацевичі Грицівського р-ну Камʼянець-Подільської обл., нині Хмельницького р-ну Хмельницької обл.) — живописець, графік, художник декоративно-ужиткового мистецтва, прозаїк. Чоловік Г. Денеги, батько Т. Шпорчук. Заслужений художник України (2009). Член НСХУ (1989–2013). Закінчив Яворівську школу художніх ремесел (Львівська обл., 1959; викладачі К. Кавас, П. Буртний), Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1971; викладачі Д. Довбошинський, М. Курилич, І. Скобало). Працював різьбярем у Львівському й Тернопільському обласних ко­оперативних товариствах художників (1960–62); художником декоративно-ужиткового мистецтва Чернігівських художньо-виробничих майстерень Укрхудожфонду (1971–74); художником-монументалістом Тернопільського художньо-виробничого комбінату Укрхудожфонду (1974–2000). Основні галузі — живопис (пейзаж, натюрморт, порт­рет, жанрові композиції), станкова та книжкова графіки, монументальне (темперний роз­пис, мозаїка) й декоративно-ужиткове мистецтво. У творах Ш. пере­важає фігуративне мистецтво реалістичного та модерного спрямува­н­ня. Талановито по­єд­нуючи реалістичне та метафізично-алегоричне трактува­н­ня, митець під­сві­домо під­креслює психологію українського менталітету («З глибин віків», 1996; «Чумацький шлях», 2003). Учасник обласних, всеукраїнських, між­народних мистецьких ви­ставок від 1971. Персональні — у Тернополі (1984 — дві екс­позиції, 1985, 1992, 2002 — обидві ювілейні, 2005–06), Хмельницькому, Камʼянці-Подільському (обидві — 1994), Києві (1997, 2007), Львові (2004), Бучачі (2008), Збаражі, с-щі Вишнівець (обидві — 2009; усі — Тернопільська обл.). Деякі роботи Ш. зберігаються в Національному історико-культурному заповід­нику «Геть­манська столиця» (м. Батурин Чернігівської обл.), Національному музеї Т. Шевченка, у фондах Національного центру «Український дім», Дирекції ви­ставок НСХУ (усі — Київ), Національному музеї у Львові, Львівському історичному музеї, Львівському музеї І. Франка, Державному музеї Т. Шевченка (м. Канів Черкаської обл.), Дні­провському, Тернопільському, Чернігівському художніх музеях, Тернопільському, Збаразькому, Рівненському крає­знавчих музеях, Почаївському музеї релігії (Тернопільська обл.). Автор книг прози «Подільські жолоби» (2002) та «Ява і сни» (2008), романів «Фатум» (2004), «Феєрія холодних гам» (2006), «Осі­н­ня віхола» (2010), гуморесок «Абсурдики» (2015; усі — Тернопіль), низки публікацій в періодичних ви­да­н­нях, зокрема в «Русалці Дністровій» («Нова ви­ставка “Хоругви”», 1993, № 14; «Світло творчості Григорія Лоїка», 1993, № 2; «Пейзажі Галини Денеги», 2008, № 1), «Свободі» [Тернопіль] («Зачарований світом і жи­т­тям», 1993, № 13; «Поезія полотен Степана Мамчура», 1993, № 70), статей у каталогах тощо.