Фесенко Євтим Іванович

ФЕСЕ́НКО Євтим Іванович (01(13). 04. 1850, с. Головеньки Борзнянського пов. Чернігівської губ., нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 1926, Одеса) — друкар і видавець. Від кінця 1860-х рр. працював у Києві, згодом переїхав до Одеси, де влаштувався у найстарішу одеську друкарню П. Францова, незабаром став його компаньйоном, а 1883 відкрив власну справу. Характер видавничої продукції Ф. був різноманітний: від розкішних, дорогих книг, ікон до вперше виданих зошитів у лінію та маленьких дешевих іконок. Серед іншого — лубкові картини в українському стилі, листівки з текстами народних пісень і нотами, ілюстровані художником А. Ждахою, книги етнографічно-побутового змісту («Весілля» М. Лисенка та ін.). Видавець зробив значний внесок у розвиток української культури, вирізнявся особливою прихильністю до української літератури. Більшість українських видань Одеси до 1917 вийшла з друкарні Ф., багато з них він видав власним коштом, зокрема до 75-річного ювілею Т. Шевченка — п’єсу «Назар Стодоля», поеми «Катерина» та «Москалева криниця». В основному друкував видання, доступні всім («Москалева криниця» коштувала 7 копійок, «Назар Стодоля» — 15 копійок, при цьому середньомісячний заробіток у Російській імперії 1889 становив 13–16 рублів), тому використовував дешевий папір та просту графіку ілюстрацій. На початку 20 ст. продукція типохромолітографії Ф. виходила тисячними накладами, її розповсюджували не тільки у Російській імперії, а й у Болгарії, Греції, Сербії, на Кавказі, у Середній Азії, на Синаї, в Єрусалимі, на Афоні, у Римі. Вона здобула 4 медалі на закордонних виставках, зокрема перший приз на Всесвітній міланській виставці 1897 за представлені літографії. Ф. дбав про гідні умови праці робітників, допомагав вирішувати особисті проблеми, наприклад, оплачував весілля, регулярно надавав у розпорядження своїх службовців власну дачу з повним пансіоном. За радянської влади 1919 підприємство націоналізовано і перейменовано у 8-му радянську типографію, але Ф. залишався її незмінним директором до смерті. До 1944 вона була самостійним підприємством, потім її передано як цех Книжковій фабриці. 1965, після реорганізації, на базі цього цеху створено Одеську міську друкарню, що діяла до 2005 (у 2021 будівлю зруйновано). На честь Ф. 2016 у Одесі перейменовано вулицю.

Завантажити статтю