ХОТКЕ́ВИЧ Володимир Гнатович (29. 03(11. 04). 1913, Київ — 09. 07. 1982, Харків) — фізик. Син Гната, брат Галини, батько Андрія Хоткевичів. Доктор фізико-математичних наук (1954), професор (1956), член-кореспондент АН УРСР (1967). Державні нагороди СРСР. Закінчив Харківський політехнічний ін­ститут (1935). Працював 1932–50 у Харківському фізико-технічному ін­ституті АН УРСР: від 1938 — старший науковий спів­робітник; від 1950 — у Харківському університеті: 1954–56 — професор, 1956–79 — завідувач кафедри екс­периментальної фізики, від 1979 — засновник і завідувач кафедри фізики низьких температур, водночас 1959–63 — декан фізико-математичного факультету, 1963–66 — проректор з наукової роботи, 1966–75 — ректор. Засновник школи фізиків-екс­периментаторів. Брав участь у налагоджен­ні та введен­ні у дію першого у СРСР гелієвого скраплювача (1934); разом із Л. Шубниковим, Ю. Рябініним і Г. Шепелєвим виконав піонерські роботи, присвячені досліджен­ню магнітних властивостей над­провід­ників (1934–36; у подальшому на­звані над­провід­никами другого роду); разом з О. Галкіним і Б. Лазаревим від­крив детекторні властивості над­провід­ників (1947). Був одним із учасників радянського атомного проєкту. Низка досліджень присвячені механічним, електрон­ним і тепловим властивостям металевих систем з різними видами мікродефектів кри­сталічної ґратки при низьких температурах. Вперше встановив значне збільше­н­ня критичної температури над­провід­ного пере­ходу у над­провід­никах, деформованих у рідкому гелії; виконав рентґено­структурні дослідже­н­ня деформованих металів при низькій температурі, ви­вчив по­глина­н­ня енергії при низькотемпературній деформації металів; екс­периментально спо­стерігав статичний скін-ефект.