ГА́ЛКІН Олександр Олександрович (21. 06(04. 07). 1914, м. Бердянськ, нині Запоріз. обл. — 22. 10. 1982, Донецьк) — фахівець у галузі фізики твердого тіла. Доктор фізико-математичних наук (1955), професор (1956). Академік АН УРСР (1965). Заслужений діяч науки УРСР (1978). Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1971, 1982 — посмертно), премія ім. К. Синельникова АН УРСР (1975). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Харків. університет (1939). У 1939–60 працював у Харків. фіз.-тех. ін­ституті; 1960–65 — за­ступник директора Фіз.-тех. ін­ституту низьких т-р АН УРСР (Харків); від 1965 — один із засн., дир. Донец. фіз.-тех. ін­ституту АН УРСР (нині його імені), водночас від 1966 — завідувач кафедри радіо­спектро­скопіч. методів і фізики низьких т-р Донец. університету. Провадив екс­перим. дослідж. над­провід­ників, виявив їх детекторні властивості (спільно з Б. Лазаревим, 1948) та анізотропію енергет. щілини для над­провід. стану в олові й ін. металах. Ви­вчав взаємодію металів з електромагнітними та акустич. хвилями, виявив осциляції коефіцієнта по­глина­н­ня ультра­звуку, дис­персію швидкості звуку в металі у магніт. полі, циклотрон. резонанс у ряді металів, доплерон-фонон­ний резонанс. Г. — один із піонерів радіо­спектро­скопії, спільно з ін. науковцями виявив і дослідив комбінов. резонанс Рашби у над­провід­никах, ефект незворотності індукува­н­ня нових феромагніт. станів у кри­сталах сильним магніт. полем. Керував роз­робкою унік. радіо­спектрометрів для дослідж. ядер. магніт. резонансу, методів нестаціонар. гідроекс­трузії. Засн. донец. наук. школи фізики високих тисків і спектро­скопії твердих тіл. Спів­засн. і перший голова Донец. наук. центру АН УРСР.