Мандрика Ганна Тимофіївна
МАНДРИ́КА Ганна Тимофіївна (12. 12. 1894, Київ — 05. 06. 1957, м. Вінніпеґ, Канада) — літературознавець, педагог, громадська діячка. Дружина М. Мандрики. Закінчила Київську жіночу гімназію імені св. княгині Ольги (1913). Працювала в нотаріальній конторі Тарнавського. Під час 1-ої світової війни — в товаристві Червоного Хреста. 1917 навчалась на українських курсах, де викладачами були С. Русова, М. Зеров. 1918 виїхала з чоловіком до Херсона, 1919 — на Кубань, де працювала в Кооперативному союзі над виданням дитячих книг та «Кобзаря» Т. Шевченка. Часто змінювала місце проживання, оскільки чоловік виконував дипломатичну місію уряду УНР (Батумі, Стамбул, Софія; 1920—25). Перебуваючи в Болгарії, допомагала чоловікові у написанні дослідження «Вплив творчости Т. Шевченка на болгарську поезію» (К., 1925). Переїхавши в Прагу, навчалася на історико-літературному відділі Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова (1925—29). Від 1929 — у Канаді, оселилася у Вінніпезі. 1941 організувала й очолила український дитячий садок. Була активною членкинею Української жіночої ради, очолювала Фонд допомоги українцям Канади (1945—49). Авторка літературознавчих досліджень про творчість Олени Пчілки, Лесі Українки, С. Русової, О. Кобилянської, виховне значення жіночих творів.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Мистецький хист у житті українського народу // Наше життя. 1941. Ч. 1; Драматичні твори Лесі Українки // Там само. Ч. 2; Леся Українка у світлі її виховання і творчости // Там само. Ч. 3; Софія Русова // Жіночий світ. 1956, груд.; Вибране. Вінніпеґ, 1962.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
