Екологічна мінералогія

ЕКОЛОГІ́ЧНА МІНЕРАЛО́ГІЯ — науковий напрям, що з’ясовує просторові закономірності формування та розподілу в геологічному середовищі біоактивних мінералів, дія або виникнення яких тісно пов’язані з технічною діяльністю людей, насамперед розвідкою, видобутком, переробкою та споживанням мінеральної сировини. Термін «екологічна мінералогія» в екологічному сенсі ствердив В. Павлишин на зініційованій ним нараді «Проблеми екологічної мінералогії» (Закарпаття, 1989). 

Розвиток мінерально-сировинного комплексу й охорона довкілля — дві надважливі, протилежні за змістом проблеми України, стан і вирішення яких істотно впливатимуть на її економіку та політичну незалежність. Для з’ясування фізико-хімічної й біологічної сутності цих проблем напрацьовані концептуальні засади двох нових для України наук — Е. м. й органічно з нею пов’язаної біомінералогії (див. Мінералогія). Нині забруднення від функціонування мінерально-сировинного комплексу України наближується у гірничорудних районах до критичної межі. Не вирішення цієї екологічної проблеми у майбутньому може призвести до того, що витрати на ліквідацію забруднення довкілля перевищуватимуть загальноекономічні показники. Разом з тим Україна не зможе найближчим часом розвиватися без видобутку, переробки та споживання власної мінеральної сировини. В основі взаємодії мінералів і людей лежить таке положення: жоден мінерал не засвоюється живим організмом у його природному вигляді, тобто у кристалічному стані. Мінеральна речовина, перш ніж залучитися у фізіологічний процес, обов’язково руйнується, тобто переходить в іонну або молекулярну форму. Дія мінералів на живий організм — дистанційна, дотикова, пневмонічна харчова — переважно має негативні фізіологічні та спадкові наслідки. Токсичність мінералів зумовлена їхньою конституцією, насамперед, концентрацією та валентним станом атомів, морфологією і розміром індивідів (агрегатів). Токсичними за певних умов стають мінерали, що містять As, Sb, Hg, Ba, B, Cd, Co, Cu, Pb, Mo, Ni, Se, Tl, Be, U, V, Zn, Cr, Te, In, Bi, F, Al, Sr, S.

Зроблено токсикологічну систематику мінеральних родовищ України, відповідно до якої розрізняють 3 групи: хімічно токсичні родовища; родовища радіоактивних мінералів; родовища, шкідлива дія яких пов’язана з підвищеною твердістю або особливою морфологією їхніх мінералів. У першій групі, залежно від механізму руйнації мінералів та їхнього хімічного складу, виокремлено 5 типів різнотоксичних родовищ. Слаборадіоактивне коштовне каміння, що за випромінюванням наближене до біологічної дози, має лікувальні властивостями. Високорадіоактивне коштовне каміння шкідливе для здоров’я людини. Основні напрями розвитку мінералогічних досліджень з метою вирішення (мінімізації) екологічних проблем у мінерально-сировинному комплексі України: вивчення механізмів і наслідків взаємодії людського організму з мінеральним світом; мінералогічне вивчення середовища перебування людини; кількісна оцінка та систематизація токсичних і лікувальних властивостей мінералів; пошук способів створення наукових засад мінімізації екологічної шкоди від всіх операцій, пов’язаних з пошуками, розвідкою, видобутком, переробкою і споживанням мінеральної сировини. Утилізація відходів — досить актуальна, передусім мінералогічна проблема комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів України. Її вирішення покращить економіку України й кардинально знизить шкідливий вплив техногенних скупчень на довкілля.

Серед невідкладних практичних заходів, що мають стати державною політикою у галузі Е. м.: негайне припинення випуску шкідливого шиферу, його заміна екологічно чистою декоративною черепицею; вилучення з побутового вжитку з громадських їдалень, навчальних закладів тощо алюмінієвих ложок, виделок, каструль та інших алюмінієвих речей, що використовують під час приготування та споживання їжі, їхня заміна корисними виробами на основі заліза.

Завантажити статтю