Екологічна мінералогія

ЕКОЛОГІ́ЧНА МІНЕРАЛО́ГІЯ — науковий напрям, що зʼясовує просторові закономірності формува­н­ня та роз­поділу в геологічному середовищі біо­активних мінералів, дія або виникне­н­ня яких тісно повʼязані з технічною діяльністю людей, насамперед роз­відкою, видобутком, пере­робкою та спожива­н­ням мінеральної сировини. Термін «екологічна мінералогія» в екологічному сенсі ствердив В. Павлишин на зініці­йованій ним нараді «Про­блеми екологічної мінералогії» (Закарпа­т­тя, 1989). 

Роз­виток мінерально-сировин­ного комплексу й охорона довкі­л­ля — дві надважливі, протилежні за змістом про­блеми України, стан і виріше­н­ня яких істотно впливатимуть на її економіку та політичну незалежність. Для зʼясува­н­ня фізико-хімічної й біо­логічної сутності цих про­блем напрацьовані концептуальні засади двох нових для України наук — Е. м. й органічно з нею повʼязаної біомінералогії (див. Мінералогія). Нині за­брудне­н­ня від функціонува­н­ня мінерально-сировин­ного комплексу України на­ближується у гірничорудних ра­йонах до критичної межі. Не виріше­н­ня цієї екологічної про­блеми у майбутньому може при­звести до того, що витрати на ліквідацію за­брудне­н­ня довкі­л­ля пере­вищуватимуть загально­економічні показники. Разом з тим Україна не зможе най­ближчим часом роз­виватися без видобутку, пере­робки та спожива­н­ня власної мінеральної сировини. В основі взаємодії мінералів і людей лежить таке положе­н­ня: жоден мінерал не засвоюється живим організмом у його природному ви­гляді, тобто у кри­сталічному стані. Мінеральна речовина, перш ніж залучитися у фізіологічний процес, обовʼязково руйнується, тобто пере­ходить в іонну або молекулярну форму. Дія мінералів на живий організм — ди­станційна, дотикова, пневмонічна харчова — пере­важно має негативні фізіологічні та спадкові наслідки. Токсичність мінералів зумовлена їхньою кон­ституцією, насамперед, концентрацією та валентним станом атомів, морфологією і роз­міром індивідів (агрегатів). Токсичними за певних умов стають мінерали, що містять As, Sb, Hg, Ba, B, Cd, Co, Cu, Pb, Mo, Ni, Se, Tl, Be, U, V, Zn, Cr, Te, In, Bi, F, Al, Sr, S.

Зроблено токсикологічну систематику мінеральних родовищ України, від­повід­но до якої роз­різняють 3 групи: хімічно токсичні родовища; родовища радіо­активних мінералів; родовища, шкідлива дія яких повʼязана з під­вищеною твердістю або особливою морфологією їхніх мінералів. У першій групі, залежно від механізму руйнації мінералів та їхнього хімічного складу, ви­окремлено 5 типів різнотоксичних родовищ. Слаборадіо­активне коштовне камі­н­ня, що за ви­промінюва­н­ням на­ближене до біо­логічної дози, має лікувальні властивостями. Високорадіо­активне коштовне камі­н­ня шкідливе для здоровʼя людини. Основні напрями роз­витку мінералогічних досліджень з метою виріше­н­ня (мінімізації) екологічних про­блем у мінерально-сировин­ному комплексі України: ви­вче­н­ня механізмів і наслідків взаємодії людського організму з мінеральним світом; мінералогічне ви­вче­н­ня середовища пере­бува­н­ня людини; кількісна оцінка та систематизація токсичних і лікувальних властивостей мінералів; пошук способів створе­н­ня наукових засад мінімізації екологічної шкоди від всіх операцій, повʼязаних з пошуками, роз­відкою, видобутком, пере­робкою і спожива­н­ням мінеральної сировини. Утилізація від­ходів — досить актуальна, перед­усім мінералогічна про­блема комплексного викори­ста­н­ня мінерально-сировин­них ресурсів України. Її виріше­н­ня покращить економіку України й кардинально знизить шкідливий вплив техноген­них скупчень на довкі­л­ля.

Серед невід­кладних практичних заходів, що мають стати державною політикою у галузі Е. м.: негайне припине­н­ня випуску шкідливого шиферу, його заміна екологічно чи­стою декоративною черепицею; вилуче­н­ня з побутового вжитку з громадських їдалень, на­вчальних закладів тощо алюмінієвих ложок, виделок, каструль та інших алюмінієвих речей, що використовують під час приготува­н­ня та спожива­н­ня їжі, їхня заміна корисними виробами на основі заліза.

Завантажити статтю