Яхненки
ЯХНЕ́НКИ – родина купців і промисловців-цукрозаводчиків. Походили із закріпаченого козацького роду з м-ка Сміла Черкаського пов. Київської губ. (нині місто Черкаського р-ну Черкаської обл.). Глава роду Михайло тримав баштани, навчився виробляти шкіри й шити чоботи, на зароблені кошти викупив себе з родиною із кріпацтва. Його сини Кіндрат (1783 — 1868), Степан (? — 1842) і Терентій (? — 1866) успадкували комерційний хист батька: орендували млини у Смілі й продовжували торгували на ярмарках. Коли їхня сестра Анастасія вийшла заміж за підприємця-цукрозаводчика Федора Симиренка, вони запросили його пристати до них у спілку і після згоди 1815–20 заснували Торговий дім «Брати Яхненки і Симиренко» (див. також Симиренки). Фірма швидко розвивалася й невдовзі мала 6 крамниць в Одесі та філії в усіх великих містах Російської імперії, а власники стали купцями 1-ї гільдії (1842) із титулом спадкових почесних громадян (1855). Степан, а згодом і Терентій Я. як представники фірми почали постійно жити в Одесі, а Кіндрат залишився на Черкащині і був одним із чільних керівників Торгового дому. Упродовж багатьох років Я. не лише здійснювали комерційну діяльність в Одесі, а й брали активну участь у її самоврядуванні як міські голови та гласні в думі й управі. Зокрема, один із нащадків родини Я. — Семен Степанович (деякий час долучався до управління сімейними справами, але після смерті батька 1842 вивів свою долю з бізнесу й зосередився на громадській діяльності) — багато років обирався гласним міської думи Одеси, а 1860–63 був міським головою і багато зробив для благоустрою міста та запровадження міського самоврядування. Його доньки Наталя, а після її смерті Віра, були одружені з О. Де Рібасом, а його третя донька Ольга вийшла заміж за А. Желябова, страченого за вбивство Олександра ІІ. Я. продовжували виробляти цукор і торгувати ним, водночас 1848–49 заснували на Черкащині невеличку ремонтну майстерню, що згодом переросла в потужний машинобудівний завод з виробництва техніки для цукроварень краю. На ньому було збудовано два пароплави з металевими корпусами — «Українець» (1853) і «Святослав» (1861). Торговий дім «Брати Яхненки і Симиренко» приносив великі прибутки не лише її власникам, зиск від його роботи отримували всі навколо — селяни, робітники і навіть тодішня інтелігенція, з якою Я. приятелювали. У різні роки їхню фірму відвідували історик М. Костомаров, вчені М. Драгоманов, К. Михальчук, адвокат Д. Григорович-Барський, поет Т. Шевченко та ін., 1870–73 у містечку Яхненків жив і працював П. Чубинський — автор слів державного гімну «Ще не вмерла Україна». Крім того, фірма завжди допомогала людям у скрутний час, зокрема під час голоду 1830 Яхненки–Симиренки впродовж кількох місяців безкоштовно роздавали борошно майже 10 тис. селян. Родина Я. зробила значний внесок у науковий, економічний та соціальний розвиток України, зокрема фірма «Брати Яхненки і Симиренко» (припинила діяльність у 1880-х рр.) фактично започаткувала українську цукрову промисловість.