Юхимович Василь Лукич

Визначення і загальна характеристика

ЮХИМО́ВИЧ Василь Лукич (12. 06. 1924, с. Сингаї Коростенського р-ну Волинської губ., нині Житомирської обл. — 20. 07. 2002, Київ) — поет-гуморист, пісняр, журналіст. Член НСПУ (1956). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Вінницький педагогічний інститут (1956). Працював від 1949 у газетах «Більшовик транспорту» (Полтава), «Зоря Полтавщини», «Вінницька правда». Очолював обласне літературне об’єднання у Вінниці. 1960–75 — завідувач відділу літератури та мистецтва, 1976–88 — заступник головного редактора журналу «Україна», від 1988 — літературний редактор тижневика «Освіта» (обидва — Київ). Дебютував збірками лірики «Матері» (К., 1955) та гумору й сатири «Який Яків, така й дяка» (В., 1960). Особливої популярності набули його хор-опера «Ятранські ігри» (музика І. Шамо) та пісня «А льон цвіте» (музика І. Сльоти). Автор сценаріїв тематичних вечорів «Перед Аралом мови співучої» (1990), «Чумацький шлях поверне нас додому» (1992; обидва — Київ), численних статей із питань літератури й мистецтва. За участі О. Дея провів понад 20 телепередач «Слово-пісня» про пісенну культуру українців та її роль у житті й творчості Т. Шевченка, М. Гоголя, С. Руданського, Панаса Мирного, Марка Вовчка. Започаткував телевізійну передачу «З народної криниці» (згодом — «Перлини душі народної»), радіопередачі «Від суботи до суботи», «А ми до вас в ранковий час». Видав окремою збіркою «Кримські самоцвіти» (1972) власний переклад віршів Г. Регістана. Переклав українською мовою низку пісень російських авторів, що були популярні в часи 2-ї світової війни. Поети Б. Окуджава, А. Заєць, В. Фірсов видали в Москві у російському перекладі кілька книг Ю.: «Дивный сад» (1959), «Окно в мир» (1963), «Слышишь, брат мой» (1969), «Черно-белые открытки» (1975). Його твори перекладали також білоруською, башкирською, угорською та чуваською мовами.

Завантажити статтю