Юхимович Василь Лукич

ЮХИМО́ВИЧ Василь Лукич (12. 06. 1924, с. Сингаї Коростенського р-ну Волинської губ., нині Житомирської обл. — 20. 07. 2002, Київ) — поет-гуморист, пісняр, журналіст. Член НСПУ (1956). Заслужений діяч мистецтв України (2000). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Він­ницький педагогічний ін­ститут (1956). Працював від 1949 у газетах «Більшовик транс­порту» (Полтава), «Зоря Полтавщини», «Він­ницька правда». Очолював обласне літературне обʼ­єд­на­н­ня у Він­ниці. 1960—75 — завідувач від­ділу літератури та мистецтва, 1976—88 — за­ступник головного редактора журналу «Україна», від 1988 — літературний редактор тижневика «Освіта» (обидва — Київ). Дебютував збірками лірики «Матері» (К., 1955) та гумору й сатири «Який Яків, така й дяка» (В., 1960). Особливої популярності набули його хор-опера «Ятранс­ькі ігри» (музика І. Шамо) та пісня «А льон цвіте» (музика І. Сльоти). Автор сценаріїв тематичних вечорів «Перед Аралом мови спів­учої» (1990), «Чумацький шлях поверне нас додому» (1992; обидва — Київ), числен­них статей із питань літератури й мистецтва. За участі О. Дея провів понад 20 телепередач «Слово-пісня» про пісен­ну культуру українців та її роль у житті й творчості Т. Шевченка, М. Гоголя, С. Ру­данського, Панаса Мирного, Марка Вовчка. Започаткував телевізійну пере­дачу «З народної криниці» (згодом — «Перлини душі народної»), радіопередачі «Від суботи до суботи», «А ми до вас в ранковий час». Видав окремою збіркою «Кримські самоцвіти» (1972) власний пере­клад віршів Г. Регі­стана. Пере­клав українською мовою низку пісень російських авторів, що були популярні в часи 2-ї світової війни. Поети Б. Окуджава, А. Заєць, В. Фірсов видали в Москві у російському пере­кладі кілька книг Ю.: «Дивный сад» (1959), «Окно в мир» (1963), «Слышишь, брат мой» (1969), «Черно-белые открытки» (1975). Його твори пере­кладали також білоруською, башкирською, угорською та чуваською мовами.

Завантажити статтю