Пилипенко Віктор Васильович

Визначення і загальна характеристика

ПИЛИПЕ́НКО Віктор Васильович (15. 11. 1935, Запоріжжя — 25. 05. 2015, Дніпропетровськ, нині Дніпро) — фахівець у галузі механіки. Батько О. Пилипенка. Доктор технічних наук (1968), професор (1971), академік НАНУ (1982; у 1993–2004 — академік-секретар Відділення механіки). Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Державні премії СРСР (1990) та України (1997) в галузі науки і техніки. Премія імені М. Янгеля НАНУ (1983). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (1995) та 4-го (1998) ступенів. Державні нагороди СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР (1985–90). Закінчив Дніпропетровський університет (1959). Відтоді працював у КБ «Південне» (Дніпропетровськ): 1964–66 — начальник сектору динаміки рідинних ракетних двигунів; від 1966 — старший науковий співробітник, від 1970 — завідувач відділу динаміки двигунних установок літальних апаратів, 1978–80 — керівник Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР, на базі якого з його ініціативи створено Інститут технічної механіки НАНУ і Державного космічного агентства України: 1980–2003 — директор, 2003–15 — почесний директор. За сумісництвом 1970–87 — професор кафедри двигунобудування Дніпропетровського університету. Член (1985–2008), радник (від 2008) Президії НАНУ. Голова Придніпровського наукового центру НАН та МОН України (1985–2008). Головний редактор журналу «Технічна механіка» (1993–2015). Президент Українського товариства інженерів-механіків (від 1994). Член Американського товариства інженерів-механіків (від 1995), Європейської АН (від 2002), Міжнародної академії астронавтики (від 2004) та ін. 

Автор фундаментальних і прикладних наукових праць з механіки і динаміки рідинних ракетних двигунних установок (РРДУ) та ракет-носіїв (РН). Розробив теорію низькочастотних кавітаційних автоколивань у системах живлення РРДУ, на основі якої запропоновані, розроблені та впроваджені в практику ефективні способи та засоби усунення цих коливань. Розвинув лінійну теорію поздовжньої стійкості рідинних РН і вперше у світовій практиці створив основи нелінійної теорії поздовжніх коливань рідинних РН. Розробив основи теорії і проєктування принципово нових перспективних засобів забезпечення поздовжньої стійкості рідинних РН. Створив нові методи розрахунку динамічних теплових режимів в елементах конструкцій літальних апаратів. Розробив методологію теоретичного аналізу деяких класів аварійних ситуацій у двигунних системах рідинних ракет. Результати робіт П. використані при створенні низки РН розробки КБ «Південне». Автор статей в ЕСУ.

Завантажити статтю