ПИЛИПЕ́НКО Віктор Васильович (15. 11. 1935, Запоріж­жя — 25. 05. 2015, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — фахівець у галузі механіки. Батько О. Пилипенка. Доктор технічних наук (1968), професор (1971), академік НАНУ (1982; у 1993–2004 — академік-секретар Від­діле­н­ня механіки). Заслужений діяч науки і техніки України (2001). Державні премії СРСР (1990) та України (1997) в галузі науки і техніки. Премія імені М. Янгеля НАНУ (1983). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го (1995) та 4-го (1998) ступенів. Державні нагороди СРСР. Депутат Верховної Ради УРСР (1985–90). Закінчив Дні­пропетровський університет (1959). Від­тоді працював у КБ «Пів­ден­не» (Дні­пропетровськ): 1964–66 — начальник сектору динаміки рідин­них ракетних двигунів; від 1966 — старший науковий спів­робітник, від 1970 — завідувач від­ділу динаміки двигун­них установок літальних апаратів, 1978–80 — керівник Дні­пропетровського від­діле­н­ня Ін­ституту механіки АН УРСР, на базі якого з його ініціативи створено Ін­ститут технічної механіки НАНУ і Державного космічного агентства України: 1980–2003 — директор, 2003–15 — почесний директор. За сумісництвом 1970–87 — професор кафедри двигунобудува­н­ня Дні­пропетровського університету. Член (1985–2008), радник (від 2008) Президії НАНУ. Голова Придні­провського наукового центру НАН та МОН України (1985–2008). Головний редактор журналу «Технічна механіка» (1993–2015). Президент Українського товариства інженерів-механіків (від 1994). Член Американського товариства інженерів-механіків (від 1995), Європейської АН (від 2002), Між­народної академії астронавтики (від 2004) та ін. 

Автор фундаментальних і прикладних наукових праць з механіки і динаміки рідин­них ракетних двигун­них установок (РРДУ) та ракет-носіїв (РН). Роз­робив теорію низькочастотних кавітаційних автоколивань у системах живле­н­ня РРДУ, на основі якої за­пропоновані, роз­роблені та впроваджені в практику ефективні способи та засоби усуне­н­ня цих коливань. Роз­винув лінійну теорію по­здовжньої стійкості рідин­них РН і вперше у світовій практиці створив основи нелінійної теорії по­здовжніх коливань рідин­них РН. Роз­робив основи теорії і проєктува­н­ня принципово нових пер­спективних засобів забезпече­н­ня по­здовжньої стійкості рідин­них РН. Створив нові методи роз­рахунку динамічних теплових режимів в елементах кон­струкцій літальних апаратів. Роз­робив методологію теоретичного аналізу деяких класів аварійних ситуацій у двигун­них системах рідин­них ракет. Результати робіт П. викори­стані при створен­ні низки РН роз­робки КБ «Пів­ден­не». Автор статей в ЕСУ.