Пилипенко Олег Вікторович

ПИЛИПЕ́НКО Олег Вікторович (14. 07. 1961, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 01. 05. 2024, там само) — фахівець у галузі механіки. Син В. Пилипенка. Доктор технічних наук (2002), професор (2011), академік НАНУ (2021). Заслужений діяч науки і техніки України (2011). Державна премія України в галузі науки і техніки (2005). Премія імені М. Янгеля НАНУ (1998). Закінчив Дніпропетровський університет (1983). Від 1985 працював в Інституті технічної механіки НАНУ і Державного космічного агентства України (Дніпро), де пройщов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділу динаміки гідромеханічних і віброзахисних систем (1996–2003) та директора (2003–24). За сумісництвом — професор кафедри енергетики Дніпровського університету. Головний редактор журналу «Технічна механіка» (2015–24). Був членом Бюро Відділення механіки НАНУ, заступником голови Ради з космічних досліджень НАНУ, керівником робочих груп «Балістика, аеродинаміка і теплообмін» та «Рідинні рушійні установки» спільної науково-дослідної діяльності КБ «Південне» та академічних наукових установ. 

Наукові дослідження в галузі динаміки рідинних ракетних двигунних установок (РРДУ), складних гідромеханічних систем, систем віброзахисту об’єктів ракетно-космічної, автомобільної та військової техніки. Вивчав процеси динаміки елементів конструкцій ракетно-космічної техніки, енергетичного і транспортного машинобудування, розробляв та створював ефективні засоби забезпечення динамічного сполучення РРДУ з корпусом ракети і систем віброзахисту з квазінульовою жорсткістю. За допомогою розробленого П. методичного, алгоритмічного та програмного забезпечення отримано низку нових результатів, що мають значення для розрахунків поздовжньої стійкості ракет-носіїв розробки КБ «Південне». Засновник наукової школи з питань дослідження робочих процесів і розроблення принципово нових високоефективних систем віброзахисту. Розроблено математичні моделі й проведено дослідження зі створення віброзахисних систем космічних апаратів, створено пасивні віброзахисні системи для підресорювання автомобілів і захисту від вібраційних та ударних навантажень водіїв транспортних засобів різного призначення. Під керівництвом і за безпосередньої участі П. запропоновано нову кавітаційно-імпульсну технологію отримання тонкодисперсного водовугільного палива й створено пальникові пристрої для його ефективного спалювання в теплоенергетичних установках. Розроблено прилади зниження рівня звуку пострілу, зокрема базові моделі, що враховують особливості використання пристроїв для снайперської, автоматичної та ін. стрілецької зброї.

Завантажити статтю