Пишнюк Тетяна Володимирівна

ПИШНЮ́К Тетяна Володимирівна (24. 08. 1962, с. Івановичі Червоноармійського, нині Житомирського р-ну Житомирської обл.) — письменниця. Дружина В. Фольварочного. Членкиня НСПУ (2002). Премії імені О. Гончара (2018), імені О. Кобилянської (2019), імені А. Малишка, імені Г. Сковороди «Сад божественних пісень» (обидві — 2021). Закінчила Київський інститут культури та мистецтв (1994). Працювала інспектором відділу культури (1986–89), викладала народознавство у середній школі (1989–95) в Червоноармійську (нині с-ще Пулини Житомирської обл.), збирала поліський фольклор; 2002–15 — в органах виконавчої влади в Києві; згодом — в апараті НСПУ. Голова Київської організації НСПУ (від 2024). Виступає в жанрі поезії та прози. Дебютувала 1988 добіркою віршів «Ніжність» у районній газеті «Вісті». Твори П. пізнавальні, насамперед в царині духовного збагачення та патріотичного виховання, романи водночас — психологічні й езотерико-філософські. Кожен роман має в собі ретроспективний і перспективний погляди — оглядає життя у різних його напрямах. Важливою передумовою такого панорамного бачення є самопізнання героїв, спрямоване на розуміння себе не лише у теперішньому, а й у минулому часі. Авторка бачить шлях до щастя кожного зі своїх героїв як через віру та любов, так і пошанування свого пракореня. Низку її поезій поклали на музику композитори В. Демченко («Там за селом джерела б’ють»), С. Лазо («Руда панна»), О. Пенюк-Водоніс («Мамині рушники») та ін. Окремі вірші увійшли до антологій «Сама», «Помежи словом і століттями», «Вільний вітер = Волен вятьр», «Гравітація взаємності = Grawitacja wzajemności».

Завантажити статтю