Шумелда Яків

Визначення і загальна характеристика

ШУМЕ́ЛДА Яків (псевдо: Вербовий, Дедаль, Дидалевський, Дубовий; 13. 09. 1914, с. Бушковичі, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 03. 02. 1993, м. Сан-Франциско, шт. Каліфорнія, США) — громадсько-політичний діяч. Член УВАН у США. У 1930-х рр. навчався у Празі та Берліні (стипендіат Українського наукового інституту), де брав активну участь у студентському русі, зокрема виступав із доповідями на з’їздах українських студентів у Відні (1939) та Празі (1940). Член ОУН(м) і Проводу українських націоналістів. Після нападу Німеччини на СРСР влітку 1941 у складі похідних груп ОУН(м) вирушив до Києва, де став членом управи міста, керівником відділу скарг і пропозицій. Як голова секретаріату центрального керівництва ОУН(м) вів значну організаційну роботу. У грудні 1941 заарештований ґестапо, однак незабаром звільнений до з’ясування справи, після чого перейшов у підпілля. Від 1943 очолював референтуру виховання Проводу українських націоналістів. Виїхав до Німеччини, де виконував обов’язки генерального секретаря Проводу українських націоналістів і викладав у Високій економічній школі в Мюнхені політекономію, економічну політику, історію соціально-економічних доктрин (1946–48). Згодом емігрував до США. Працював у навчальних закладах Сан-Франциско. Досліджував історію українського націоналізму, питання внутрішньої політики СРСР. Автор біографії генерала М. Капустянського (1985), статей у періодиці, спогадів «На половині дороги» (Мюнхен; Париж, 1985).

Завантажити статтю