Штепа (Штеппа) Кость Феодосійович

ШТЕ́ПА (ШТЕ́ППА) Кость Феодосійович (псевдоніми: В. Лагодін, В. Годін та ін.; 03(15). 12. 1896, м. Лохвиця, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 19. 11. 1958, м. Нью-Йорк, США) — історик. Доктор історії (1927), професор (1927). Навчався у Полтавській духовній семінарії (1910–14) і Петроградському університеті (нині Санкт-Петербург, 1914–16). Учасник 1-ї світової війни. Закінчив Ніжинський ІНО (нині Чернігівська обл., 1922), де й працював: аспірант, науковий співробітник, дійсний член Науково-дослідної кафедри історії культури і мови, водночас від 1924 — професор, 1926–27 — декан факультету соціального виховання. Був одним із організаторів центральної бібліотеки Ніжина, деякий час працював її завідувачем. 1930–33 — професор Інституту професійної освіти в Києві; 1934–41 (з перервою) — професор і декан історичного факультету Київського університету імені Т. Шевченка; за сумісництвом 1930–34 — заступник голови і голова Комісії ВУАН для досліджень з історії Близького Сходу та Візантії; 1934 — співробітник Історико-археографічного інституту ВУАН. Наукові дослідження: демонологія, історія християнства. 18 березня 1938 заарештований, на суді заявив: «с 1927 года я начал работать секретным работником НКВД». Після проведення додаткового розслідування 27 вересня 1939 звільнений. За німецької окупації Києва — завідувач відділу культури і освіти Київської міської управи (1941), ректор Київського університету імені Т. Шевченка (1941–42), редактор газети «Нове українське слово» (1941–43), співробітник Музею-архіву переходової доби історії Києва (1942). Писав статті, спрямовані проти українського націоналізму. 1943 виїхав до Німеччини. Викладав російську мову і літературу в американській військовій школі, співпрацював у журналах «Посєв» та «Грані», редагував журнал «На досуге». Став одним із співзасновників та співробітників Інституту для вивчення історії та культури СРСР у Мюнхені (1950). У 1952 емігрував до США. Був оглядачем радіо «Свобода» і співробітником «Американської комісії за визволення». Автор досліджень із історії тоталітаризму й масового терору «Советская система управления массами и ее психологические последствия» (Мюнхен, 1951), «Сталин и идеологическая борьба в партии ко времени ХIХ-го съезда» // «Материалы конференции Института по изучению истории и культуры СССР 20–22 марта 1953 (Мюнхен, 1953), «В плену коммунизма» // «Новый журнал», Нью-Йорк, 1959, кн. 57, «Ежовщина» // там само, 1959, кн. 58, 1960, кн. 59. Окремим виданням надрукована його праця «Russian Historians and the Soviet State» («Російські історики і радянська держава», Нью-Брансвік, 1962) та у співавторстві — «Чистка в Росії» (Х., 2000). Частина архіву Ш. зберігається у Колумбійському університеті, іншу частину його дочка 1998 передала до Державного архіву РФ.

Рекомендована література

1. Верба I. В. Кость Штеппа // Український історичний журнал. 1999. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Астаф’єв О. Кость Штепа // Сiверянський лiтопис. 2007. № 1;
   Google Scholar Internet
3. Верба І. В., Самофалов М. О. Історик Кость Штепа: людина, вчений, педагог. К., 2010;
   Google Scholar Internet
4. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР. 1917–1941 2-е вид. К., 2017.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю