Шовковий Василь-Іван Васильович

ШО́ВКОВИЙ Василь-Іван Васильович (псевдо — Клим; 07. 07. 1950, смт Печеніжин Станіславської обл., нині с-ще Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 09. 02. 2020, там само) — учасник національно-визвольного руху. Закінчив Чернівецьке ПТУ, працював на Коломийському деревообробному заводі. Був радіолюбителем, регулярно слухав зарубіжні радіостанції, захоплювався зброєю. 31 січня 1972 разом із однодумцями (Д. Гриньків, Д. Демидів, М. Мотрюк, Р. Чупрей та ін.) створив підпільну організацію Спілка української молоді Галичини (СУМГ), в якій став керівником служби безпеки. Члени СУМГ вважали себе спадкоємцями ОУН і ставили за мету боротьбу за незалежність України. Вони читали й обговорювали літературу з історії національно-визвольних змагань, перекази про ОУН, записували повстанські пісні, збирали зброю. Восени 1972 поклали у Печеніжині вінок до пам’ятника О. Довбушу з синьо-жовтою стрічкою з нагоди річниці його загибелі. 15 березня 1973 заарештований, 9 серпня того ж року засуджений до 5-ти р. ув’язнення. Покарання відбував у Пермському політичному таборі (РФ), де брав активну участь у всіх акціях протесту, упродовж 2-х р. вів табірну хроніку, яку передавав на волю. У грудні 1976 інтерв’ю, яке взяв у нього І. Калинець, було опубліковане українською пресою в США та озвучене на радіо «Свобода». Перед звільненням 1978 етапований в Івано-Франківськ, де співробітники КДБ шантажували його цим інтерв’ю. 1979 переховував у себе в Печеніжині Т. Мельничука. Наприкінці 1980-х рр. брав участь у створенні Української гельсинської спілки, Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, НРУ. 1994 постановою Верховного Суду України вирок у справі СУМГ частково скасовано за відсутністю складу злочинів.

Завантажити статтю