Шовковий Василь-Іван Васильович

ШО́ВКОВИЙ Василь-Іван Васильович (псевдо — Клим; 07. 07. 1950, смт Печеніжин Станіславської обл., нині с-ще Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. — 09. 02. 2020, там само) — учасник національно-визвольного руху. Закінчив Чернівецьке ПТУ, працював на Коломийському деревооб­робному заводі. Був радіолюбителем, регулярно слухав зарубіжні радіо­станції, захоплювався зброєю. 31 січня 1972 разом із однодумцями (Д. Гриньків, Д. Демидів, М. Мотрюк, Р. Чу­прей та ін.) створив під­пільну організацію Спілка української молоді Галичини (СУМГ), в якій став керівником служби без­пеки. Члени СУМГ вважали себе спадкоємцями ОУН і ставили за мету боротьбу за незалежність України. Вони читали й обговорювали літературу з історії національно-визвольних змагань, пере­кази про ОУН, записували пов­станські пісні, збирали зброю. Восени 1972 поклали у Печеніжині вінок до памʼятника О. Довбушу з синьо-жовтою стрічкою з нагоди річниці його загибелі. 15 березня 1973 заарештований, 9 серпня того ж року засуджений до 5-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Пермському політичному таборі (РФ), де брав активну участь у всіх акціях протесту, упродовж 2-х р. вів табірну хроніку, яку пере­давав на волю. У грудні 1976 інтервʼю, яке взяв у нього І. Калинець, було опубліковане українською пресою в США та озвучене на радіо «Свобода». Перед звільне­н­ням 1978 етапований в Івано-Франківськ, де спів­робітники КДБ шантажували його цим інтервʼю. 1979 пере­ховував у себе в Печеніжині Т. Мельничука. На­прикінці 1980-х рр. брав участь у створен­ні Української гельсинської спілки, Всеукраїнського товариства політвʼязнів і ре­пресованих, НРУ. 1994 по­становою Верховного Суду України вирок у справі СУМГ частково скасовано за від­сутністю складу злочинів.