Приходько Олекса Кіндратович

ПРИХО́ДЬКО Олекса Кіндратович (05. 10(17. 10). 1887, с. Княжпіль Камʼянець-Подільського пов. Подільської губ., нині Камʼянець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 08. 02. 1977, Прага) — диригент, педагог. Брат Віктора, чоловік Ольги Приходьків. Закінчив Камʼянець-Подільську духовну семінарію (1908), де на старшому курсі керував семінарським хором, філологічний факультет Варшавського університету та Музичний ін­ститут у Варшаві. Учителював у Варшавській українській гімназії, яку 1915 еваку­йовано в Чернігів. Керував народними й академічними хоровими колективами, пропагував хорову творчість А. Архангельського, М. Березовського, Д. Бортнянського, О. Львовського та ін. Автор хорових обробок українських народних пісень, церковних хорових і драматичних творів: «Весела комедія на поважні теми», «Марія Заньковецька», «Право на життя» та ін. Як диригент очолював хорову капелу «Просвіта» у Камʼянці-Подільському, хор української громади у Варшаві (1909—15), український хор у Чернігові (1915—17). Став диригентом першого Українського національного хору в Києві (1917—20). Спів­працював із К. Стеценком, М. Леонтовичем, Д. Білобржицьким та ін. українськими композиторами. Був членом музичного від­ділу Головного управлі­н­ня мистецтв та його уповноваженим у справах Української республіканської капели в Західній Європі (1918—20), диригентом хору Театру М. Садовського в Ужгороді (1921—23). У 1923—38 — організатор і диригент спів­очих колективів в Ужгороді та м. Мукачево (нині Закарпатської обл.), Кра­йового хору закарпатського учительства. Пере­їхавши до Праги, від 1940 працював керівником і диригентом Української хорової капели, режисером театральної студії. Після 2-ї світової війни учителював у гімназіях.

Завантажити статтю