Приходько Олекса Кіндратович
ПРИХО́ДЬКО Олекса Кіндратович (05. 10(17. 10). 1887, с. Княжпіль Кам’янець-Подільського пов. Подільської губ., нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 08. 02. 1977, Прага) — диригент, педагог. Брат Віктора, чоловік Ольги Приходьків. Закінчив Кам’янець-Подільську духовну семінарію (1908), де на старшому курсі керував семінарським хором, філологічний факультет Варшавського університету та Музичний інститут у Варшаві. Учителював у Варшавській українській гімназії, яку 1915 евакуйовано в Чернігів. Керував народними й академічними хоровими колективами, пропагував хорову творчість А. Архангельського, М. Березовського, Д. Бортнянського, О. Львовського та ін. Автор хорових обробок українських народних пісень, церковних хорових і драматичних творів: «Весела комедія на поважні теми», «Марія Заньковецька», «Право на життя» та ін. Як диригент очолював хорову капелу «Просвіта» у Кам’янці-Подільському, хор української громади у Варшаві (1909–15), український хор у Чернігові (1915–17). Став диригентом першого Українського національного хору в Києві (1917–20). Співпрацював із К. Стеценком, М. Леонтовичем, Д. Білобржицьким та ін. українськими композиторами. Був членом музичного відділу Головного управління мистецтв та його уповноваженим у справах Української республіканської капели в Західній Європі (1918–20), диригентом хору Театру М. Садовського в Ужгороді (1921–23). У 1923–38 — організатор і диригент співочих колективів в Ужгороді та м. Мукачево (нині Закарпатської обл.), Крайового хору закарпатського учительства. Переїхавши до Праги, від 1940 працював керівником і диригентом Української хорової капели, режисером театральної студії. Після 2-ї світової війни учителював у гімназіях.
Рекомендована література
- Пагиря В. Закарпатці у діаспорі: Нариси про закарпатських емігрантів. Уж., 1997;
- Росул Т. Музичне життя Закарпаття 20–30-х років XX століття. Уж., 2002;
- Будзей О. «Злий геній» Олександра Кошиця // Подолянин. 2017, 29 верес.
Завантажити статтю
Людина 
