ПРИХО́ДЬКО Ольга Костянтинівна (дівоче — Ватич; 12(24). 07. 1891, с. Попова Ушицького пов. Подільської губ., нині с. Роз­долівка Могилів-Подільського р-ну Він­ницької обл. — 14. 01. 1981, Прага) — письмен­ниця, громадсько-культурна діячка. Дружина О. Приходька. 1893 разом із родиною пере­їхала до м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл.), де 1908 закінчила Маріїнську жіночу гімназію. Була активним членом товариства «Просвіта». Пере­клала з російської мови другу частину курсу природо­знавства І. Трояновського — «Животвір: рослина та її життя» (Камʼянець-Подільський, 1920). У 1923–38 мешкала в Ужгороді та м. Мукачево (нині Закарпатської обл.), звідки пере­їхала до Праги. Пере­клала англійською мовою працю «Народне мистецтво Карпатської України» зі вступом В. Січинського (Торонто, 1957). Авторка повістей «Камʼяне серце» (газета «Свобода», 19 січня — 2 березня 1972), «З моря житейського…» (там само, 1 липня — 5 серпня 1972). Написала роман-хроніку про подільський родовід за 150 років зі слів своєї бабусі Є. Головацької (1832–1918), що також був опублікований 1966–68 у газеті «Свобода» (власні твори на­друкувати книжкою не мала змоги через матеріальну скруту). Про себе не роз­повід­ала, одним абзацом згадала в романі про чоловіка: писала твір у комуністичні часи. Роман-хроніка містить мемуарно-роман­ні засоби — пере­жива­н­ня, конфлікти ді­йових осіб, на прикладі побуту цілої родини авторка увиразнює історичні, соціальні, етно­графічні, обрядові, культурні процеси минулих епох в Україні. Сюжетотвірну роль ві­ді­грає час, зміна епізодів, дореформена і пореформена світо­глядна орієнтація персонажів, орієнтація оповід­ача на часову, хронологічну послідовність викладу наявних документальних фактів із залуче­н­ням у текс­тову структуру художніх зображально-виражальних засобів.