Приходько Ольга Костянтинівна
ПРИХО́ДЬКО Ольга Костянтинівна (12(24). 07. 1891, с. Попова Ушицького пов. Подільської губ., нині с. Роздолівка Могилів-Подільського р-ну Вінницької обл. — 14. 01. 1981, Прага) — письменниця, громадсько-культурна діячка. Дружина О. Приходька. 1893 разом із родиною переїхала до м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.), де 1908 закінчила Маріїнську жіночу гімназію. Була активним членом товариства «Просвіта». Переклала з російської мови другу частину курсу природознавства І. Трояновського — «Животвір: рослина та її життя» (Кам’янець-Подільський, 1920). У 1923–38 мешкала в Ужгороді та м. Мукачево (нині Закарпатської обл.), звідки переїхала до Праги. Переклала англійською мовою працю «Народне мистецтво Карпатської України» зі вступом В. Січинського (Торонто, 1957). Авторка повістей «Кам’яне серце» (газета «Свобода», 19 січня — 2 березня 1972), «З моря житейського…» (там само, 1 липня — 5 серпня 1972). Написала роман-хроніку про подільський родовід за 150 років зі слів своєї бабусі Є. Головацької (1832–1918), що також був опублікований 1966–68 у газеті «Свобода» (власні твори надрукувати книжкою не мала змоги через матеріальну скруту). Про себе не розповідала, одним абзацом згадала в романі про чоловіка: писала твір у комуністичні часи. Роман-хроніка містить мемуарно-романні засоби — переживання, конфлікти дійових осіб, на прикладі побуту цілої родини авторка увиразнює історичні, соціальні, етнографічні, обрядові, культурні процеси минулих епох в Україні. Сюжетотвірну роль відіграє час, зміна епізодів, дореформена і пореформена світоглядна орієнтація персонажів, орієнтація оповідача на часову, хронологічну послідовність викладу наявних документальних фактів із залученням у текстову структуру художніх зображально-виражальних засобів.
Рекомендована література
- Померла св. п. Ольга Приходько // Свобода. 1981, 5 лют.;
- Просвітницький рух на Поділлі (1906–1923 рр.). Кам’янець-Подільський, 1996;
- Будзей О. Не все кануло у вічність // Подолянин. 2016, 1 лип.